15 лютого 2016 року виповнилося 27 років з часу закінчення десятирічної афганської війни, яка своїм чорним крилом зачепила не одну українську сім’ю, а відлуння її вчувається й нині. Тому щорічно ми віддаємо глибоку шану всім, без винятку, воїнам-інтернаціоналістам, котрим судилося пройти чорнило бойових дій в Республіці Афганістан.
Нині, коли точаться безкінечні криваві сутички на Сході нашої країни, особливо гостро відчуваєш, які тяжкі випробування довелося пройти в Афганістані, на чужій землі, у ворожому оточенні, нашим землякам. Поміж них були зовсім молоді, недосвідчені, інколи вони навіть не знали, куди їх везуть. Місяцями вони не мали зв’язку із рідними, до них не приїжджали волонтери, часом не вистачало провіанту, навіть води. Найжахливішим було те, що воювали на чужій землі. За що? Виконували воїнський обов’язок… Не один «чорний тюльпан» прибув тоді на Україну. Серед загиблих – кілька десятків черкащан, в тому числі й корсунці – Віктор Чубко, Сергій Гаврасієнко, Костя Шкребтієнко.
Пам’яті воїнів-афганців була присвячена радіогазета коледжу «Солдати слави не шукають», а у бібліотеці розгорнуто виставку літератури «Пам’ятаємо все. Стала пам’ять людська обеліском».
У хвилюючій обстановці пройшов у читальному залі бібліотеки педколеджу урок пам’яті «Крізь пекло афганської війни», який провели 18 лютого 2016 року викладачі комісії соціально-економічних дисциплін Мостова Т.М. та Ткаченко А.П. Гостями заходу були голова районної організації Спілки ветеранів Афганістану Сергій Ляш, учасники війни Анатолій Крикля та Валерій Шкребтієнко. Вони поділилися своїми спогадами про нелегку службу, вірність присязі й пам’яті загиблих товаришів.
Крізь щемку тишу проривалися слова ведучих, а з екрана дивилися на нас обличчя, що навіки залишилися молодими – обличчя Героїв. Тематичні відеофільми доповнили розповідь, а у ході зустрічі студенти мали змогу поспілкуватися з ветеранами-афганцями. Вони до цього дня залишаються в строю: допомагають нашим воїнам на Сході як словом, так і ділом: це і волонтерська допомога, і безпосередня участь на передовій. Адже й нині багато «необстріляних», непідготовлених молодих воїнів, як і тоді, коли воювали вони.
Наприкінці зустрічі гостям було подаровано квіти й музичні вітання.
Для нас, студентів, це був справжній урок мужності. Адже день 15 лютого – не тільки данина пам’яті воїнам-інтернаціоналістам, але й вираження глибокої вдячності й поваги усім тим, хто став узірцем військової доблесті, а нині виявляє свій патріотизм і чітку громадянську позицію. Це було підтверджено і у діях на Майдані 2 роки тому, і щодня, коли Україна дає відсіч агресору на Сході.
Тетяна Бак, голова студентського парламенту Корсунь-Шевченківського педагогічного коледжу ім. Т.Г.Шевченка
