Category: Бібліотека (page 1 of 4)

Пам’ятний день

Пам’ятний день – 22 травня 1861 року  відбулось  перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні  шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі –    «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.                                                                                        

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», – згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.                                                                                     

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

Книжкова виставка

« Українські вишиванки – наче райдуги світанки..»

(До дня вишиванки)

Ідея відзначати «День вишиванки» виникла у 2006 році. Тоді кілька студентів й викладачів Чернівецького національного університету одягнули вишиванки й влаштували флешмоб. А вже через декілька років «День вишиванки» набув міжнародних масштабів.

У 2014 році свято відзначали, крім України, вже у восьми країнах світу: США, Канаді, Німеччині, Італії, Франції, Португалії, Румунії. З початком бойових дій на Сході України вишиванки регулярно дарують українським захисникам. На сьогодні географія свята охоплює понад 50 країн.

Традиція вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками має багатовікову історію. В основному вишивали дівчата, готуючи собі придане до весілля. Кількість зібраних вишиванок говорила про матеріальний добробут нареченої. Якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася з бідної сім’ї, а у якої було від 100 й більше – вважалася завидною нареченою.                                         

Візерунки на вишиванках були прикрасою одягу й несли в собі магічний сенс. Не секрет, що магія завжди була, є і буде частиною культури українського народу. Це видно з пісень, у яких є слова «кого любила – причарувала». «Вишиванка була для наших предків не просто одягом, а свого роду сакральним оберегом, який захищав від бід, хвороб, заздрості та всякого роду негативної енергетики»

«День вишиванки» прийнято відзначати третього четверга травня. У 2021 році цей день припадає на 20 травня.

Віртуальна книжкова виставка

 «Мама – головна людина в житті кожного» – ( до дня матері)

Щорічно у другу неділю травня в Україні відзначають чудове свято – День матері.

День матері – це одне з найбільш зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди розрадить і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Це свято має багатовікову історію, адже жінку-матір вшановують здавна. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково – від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

Свято матері зародилося давно. У 1903 році молода американка з Філадельфії Анна Джарвіс, яка поховала свою матір, звернулася до законодавців з пропозицією присвятити один день кожного року вшануванню Матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива – у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла – білу. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

Наймилішої для нас людини, людини з прекрасним і гордим іменем — Мати! Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Материнська ласка гріє нас крізь усе життя. Любов до матері — це святе почуття. Немає вищої любові за материнську. Там, де ступає матуся, здається, стає тепліше, піднімаються трави, розцвітають квіти, радісно щебечуть пташки. По-особливому дерева там ростуть, опустивши свої віти до матінки-землі, віддаючи данину шани і поваги. А інші здіймають віти до сонця, ніби прославляючи ім’я Матері!                                                               

Пропонуємо до вашої уваги книги, в яких мамам відводиться особлива роль. Це книги для мам і про мам.

Книжкова виставка

Книжкова виставка: «Чорнобильська трагедія – біль України»

               (до 35-річчя трагедії на Чорнобильській АЕС)

26 квітня відзначають День пам’яті Чорнобильської трагедії та Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

26 квітня 1986 року…

Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.                                         Чорнобиль….

Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. Минуло 35 роки від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік.

Сьогодні ми висловлюємо щирі слова подяки  та засвідчуємо свою шану за героїзм та самовідданість всім ліквідаторам страшної аварії. Адже ціною власного життя та здоров’я без вагань та роздумів, вони ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.  Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу.

Ми завжди пам’ятатимемо той подвиг, який здійснили ліквідатори.

Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам’ять про ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу!

Бібліографічний огляд літератури

Бібліографічний огляд літератури «Природи мудрої поради»

Зупинися, людино, на мить…

І відчуй, як планеті болить.

Як і з серця крик вирина –

Зупинися, земля в нас одна…

М. Пришвін

В Україні, починаючи з 1998 року,  в третю суботу квітня відзначається національне свято – День Довкілля та День Землі.         

 Засновником цього Дня є відомий американський громадський діяч Джон Мортон. Він розгорнув кампанію з висаджування дерев і чагарників у 1840-х роках для того, щоб розвивати в людях дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Свято чистої Води, Землі, Повітря – це символ єдності, усвідомлення, що тільки об’єднаними зусиллями ще можливо боротися з глобальними екологічними та існуючими соціальними проблемами на нашій планеті.

Земля – колиска людства. Вона носить на собі океани, хмари та їхні тіні, розкривається джерелами, пускає в небеса птахів, вбирає в себе всі сніги й дощі, дає всьому життя. Наше спільне щастя – жити на планеті Земля, у цьому дивосвіті природи, спілкуватися з нею. У різних куточках земної кулі в цей день небайдужі до навколишнього середовища люди проводять різні яскраві та водночас корисні заходи, спрямовані на те, щоб нагадати всім і кожному про те, що людина є частиною природи, а не її господарем.

Книжкова виставка – до Всесвітнього дня здоров’я

                      « Бути здоровим  – модно, стильно, красиво, класно!»

«Здоров’я – мудрих гонорар»

П.Ж. Беранже.

7-го квітня Міжнародне співтовариство відзначає Всесвітній день здоров’я. Щорічно День здоров’я святкує майже 200 країн — членів Всесвітньої Організації Охорони Здоров′я. Девізом Всесвітнього дня здоров’я цього року  є «Стійкість до протимікробних препаратів: якщо сьогодні не вжити заходів, завтра ми залишимося без ліків».

Глобальною ідеєю свята є поширення інформації про здоровий спосіб життя. Існує безліч визначень здоров’я, проте, якнайповніше позначення цього стану сформульовано фахівцями, які вважають, що здоров’я – це нормальний стан людського організму і психіки, що характеризується повним психофізичним і соціальним благополуччям людини.

Треба відмітити, що на думку експертів, здоров’я це не тільки відсутність різного роду захворювань, але і відсутність будь-якого дискомфорту, будь-якого відчуття незадоволеності життям. У довгостроковій перспективі здоров’я людини залежить від багатьох чинників, і ось ті з них, які залежать від нашої волі : харчування, вживання якісної води, рухова активність, загартовування, шкідливі звички, повноцінний відпочинок та сон, психічна врівноваженість.

У Всесвітній день здоров’я ми бажаємо всім його надійного зберігання. Всім хворим – якнайшвидшого одужання.   Всім нам – бути здоровими і життєрадісними! Зі святом Вас!

Книжкова виставка

Книжкова виставка « Слово як голос душі»

“Поезія – це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі”

(Л. Костенко)

 День поезiї весь світ  відзначає свiтлого березневого дня, коли земля вже прокинулася вiд зимової скутості, весна набирає силу, а душа проситься в полiт.          21 березня День поезії вiдзначається невипадково. Адже це ще i перiод рiвнодення, символiчного оновлення природи і творчого злету людського духу. Свято було засновано ЮНЕСКО в листопаді 1999 року. І вперше Всесвiтнiй день поезії пройшов у 2000 роцi в Парижi. В Україні  день поезії почав вiдзначатися з 2004 року. Його метою стало втiлення нового iмпульсу i визнання нацiональних, регiональних i мiжнародних поетичних рухів, розвиток мовного розмаїття та пiдтримка зникаючих мов завдяки вiршам. Вважаеться, що найпершi вiршi були написанi задовго до нашої ери, понад 4 тисячi років тому.                                                                           

   Всесвiтнiй день поезії – це ще й нагадування всім сучасникам про великих поетiв, якi своїм твердим словом впливали на долi цiлих держав i завжди були в пошанi. Завдання поезії – розтривожити душу, примусити людину вiдгукнутися. Це нематерiальний, але цiлком вiдчутний дотик. Поезiя може вiднайти сховані у кожному з нас глибини. Справжня поезiя – безсмертна. Вона приходить до нас через час i простiр i торкається нашої душi так само, як i сучасна. Кажуть, що поезiя – це голос iстини, голос правди . Той, хто чує його, здатний пiднятися на вершини духу, згуртувати нацiю, об’єднати людство. У життi все починається з чогось: рiчечка iз струмочка, дерево iз корiння. Так i поезiя входить в наше життя з дитинства i залишаться з нами до кiнця. Кожний знаходить в нiй щось своє, близьке i зрозумiле. Духовно бiдною залишаєтъся та людина, якiй байдуже поетичне слово.

Віртуальна виставка-присвята

Віртуальна виставка-присвята «Хотіла б я піснею стати»  150 років від дня народження Лесі Українки

25 лютого виповнюється 150 років від дня народження видатної української письменниці, перекладачки, громадської і культурної діячки Лесі Українки (1871-1913), однієї з найвідоміших жінок. «Вона хотіла стати всім: художником, музикантом, поетом… Вона успішно вчилась музики і малярству. Але хвороба нестерпно завадила. Їй таки судилося бути письменницею.  Та й бути письменницею – це бути всим!»

Леся Українка прожила хоч і коротке, проте надзвичайно насичене життя – життя, сповнене любові, добра, сили волі, мужності й краси. У її творчому доробку – поезії, прозові, драматичні твори, фольклористичні праці, переклади творів світової літератури.                                                                                     

Леся Українка й сьогодні устами своєї героїні пророче до нас промовляє:

Ні! я жива! я буду вічно  жити!

я в серці маю те, що не вмирає.

Виставка-пам’ять

Виставка-пам’ять « За свободу твою Україно!»

День Героїв Небесної Сотні

День пам’яті Героїв небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015року.

Ніхто не в правi забути морознi днi 2013 – 2014 року, коли вiд напруги закипала в жилах кров, коли в iм’я вiри i правди один за одним падали вiд куль майданiвцi, аби прорости в наших серцях червоними квiтами пам’ятi . Сьогоднi ми відзначаємо дату, яку продиктувала сама iсторiя, яку українцi вибороли патрiотизмом, прагненням до свободи, прагненням  жити гiдно на своiй землi.

Небесна сотня – це наш бiль i наша гордiсть, це нашi сльози i наш душевний щем вдячностi за все, що вони зробили для нас. Сьогоднi вони дивляться на нас з небес i думають – не дайте злу перемогти, адже Україна i нинi в сльозах, на її захист у вiйнi з росiйським агресором стають тисячi й тисячi патрiотiв своєї держави, борються за її єднiсть та цiлiснiсть.

Тому ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велiв захищати свою Батькiвщину. Ми вiримо у  свiтле, щасливе майбутнє України. Вiд кожного з нас залежить, в який бiк хитнуться терези долi країни. Тому, кладiмо часточку свого серця, своєї душi, своїх умiнь на бiк правди i свiтла.

Книжкова викладка

До вашої уваги книжкова викладка « Палав під Корсунем вогонь»

до річниці Корсунь-Шевченківської битви

Корсунь-Шевченківська наступальна операція (24 січня – 17 лютого 1944 року) – одна з найбільших та найважливіших битв минулої війни. Одна з блискучих операцій по визволенню Правобережної України від іноземних загарбників, яка завершилась повною ліквідацією німецько-фашистських військ.                                   

Канни на Дніпрі, Український Сталінград, Корсунь-Шевченківське побоїще – як тільки не називали в свій час перемогу радянських військ під Корсунем. Багато вже часу минуло з тієї похмурої та мінливої зими із снігопадами та відлигами, коли вдалось остаточно та назавжди вибити німців із славетних для історії  українського народу місць.                                                                                                 

У м. Корсунь-Шевченківський відкрито Музей Корсунь-Шевченківської битви, у місцях найбільш запеклих боїв встановлено пам’ятники та обеліски, об’єднані в Корсунь-Шевченківський меморіальний комплекс (нині в складі Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника).

Older posts