Category: Бібліотека (page 1 of 5)

Бібліотечний захід

Я маю право жити на землі

Творити, дихати, учитись

Примножувати багатства всі її,

 своєю Україною гордитись…

До Міжнародного дня ненасильства в читальному залі відбувся бібліотечний захід «Скажи насильству Ні!».

Метою проведення заходу було з’ясувати суть поняття насильства, розвинути знання про відповідальність за свої дії та вчинки, сформувати не байдуже відношення до проблем жорстокості та насильства, надати інформацію про те, як можна захистити себе, свою гідність і права.

Участь у заході взяли студенти 33, 31, 11 груп. Студентами були створені та представлені відео-ролики, презентації, фото, картинки, де вони широко розкрили тему насильства, розповідали як запобігти насильству, не стати його жертвою, як уникнути ситуацій, які можуть призвести до насильства. Студенти розглядали приклади таких ситуацій та аналізували їх.

Книжкова виставка

До Дня українського козацтва та Дня захисника України, що відзначається в Україні 14 жовтня, працівниками  бібліотеки коледжу  представлена  книжкова виставка « Тії слави козацької повік не забудем», присвячена найбільш яскравим постатям Війська Запорізького та історії виникнення козацтва в Україні.  Про те, хто такі запорожці, про державну діяльність українських вояків, їх  героїчну  звитягу,  походи,  про життя  та побут козаків на Січі, про славні  звичаї, традиції та легенди  можна дізнатися зі сторінок  історичної,  художньої та довідкової  літератури. Читачі можуть ознайомитися з книгами, які дозволять зануритись   у неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби.

Не випадково, свято українського козацтва співпадає з Днем захисника України. На книжкових полицях  виставки   експонуються  матеріали про подвиги воїнів-захисників, які   і сьогодні продовжують героїчні сторінки нашої історії, захищаючи  кордони від ворогів.  

80-ті роковини трагедії Бабиного Яру

29 вересня – 80-ті роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 року).  Ця трагічна дата є символом “Голокосту від куль” і символом нацистської політики знищення людей в Україні.

Шановні читачі! Пропонуємо вашій увазі ознайомитися з новими надходженнями до бібліотеки

Пам’ятний день

Пам’ятний день – 22 травня 1861 року  відбулось  перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні  шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі –    «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.                                                                                        

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», – згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.                                                                                     

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

Книжкова виставка

« Українські вишиванки – наче райдуги світанки..»

(До дня вишиванки)

Ідея відзначати «День вишиванки» виникла у 2006 році. Тоді кілька студентів й викладачів Чернівецького національного університету одягнули вишиванки й влаштували флешмоб. А вже через декілька років «День вишиванки» набув міжнародних масштабів.

У 2014 році свято відзначали, крім України, вже у восьми країнах світу: США, Канаді, Німеччині, Італії, Франції, Португалії, Румунії. З початком бойових дій на Сході України вишиванки регулярно дарують українським захисникам. На сьогодні географія свята охоплює понад 50 країн.

Традиція вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками має багатовікову історію. В основному вишивали дівчата, готуючи собі придане до весілля. Кількість зібраних вишиванок говорила про матеріальний добробут нареченої. Якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася з бідної сім’ї, а у якої було від 100 й більше – вважалася завидною нареченою.                                         

Візерунки на вишиванках були прикрасою одягу й несли в собі магічний сенс. Не секрет, що магія завжди була, є і буде частиною культури українського народу. Це видно з пісень, у яких є слова «кого любила – причарувала». «Вишиванка була для наших предків не просто одягом, а свого роду сакральним оберегом, який захищав від бід, хвороб, заздрості та всякого роду негативної енергетики»

«День вишиванки» прийнято відзначати третього четверга травня. У 2021 році цей день припадає на 20 травня.

Віртуальна книжкова виставка

 «Мама – головна людина в житті кожного» – ( до дня матері)

Щорічно у другу неділю травня в Україні відзначають чудове свято – День матері.

День матері – це одне з найбільш зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди розрадить і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Це свято має багатовікову історію, адже жінку-матір вшановують здавна. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково – від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

Свято матері зародилося давно. У 1903 році молода американка з Філадельфії Анна Джарвіс, яка поховала свою матір, звернулася до законодавців з пропозицією присвятити один день кожного року вшануванню Матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива – у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла – білу. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

Наймилішої для нас людини, людини з прекрасним і гордим іменем — Мати! Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Материнська ласка гріє нас крізь усе життя. Любов до матері — це святе почуття. Немає вищої любові за материнську. Там, де ступає матуся, здається, стає тепліше, піднімаються трави, розцвітають квіти, радісно щебечуть пташки. По-особливому дерева там ростуть, опустивши свої віти до матінки-землі, віддаючи данину шани і поваги. А інші здіймають віти до сонця, ніби прославляючи ім’я Матері!                                                               

Пропонуємо до вашої уваги книги, в яких мамам відводиться особлива роль. Це книги для мам і про мам.

Книжкова виставка

Книжкова виставка: «Чорнобильська трагедія – біль України»

               (до 35-річчя трагедії на Чорнобильській АЕС)

26 квітня відзначають День пам’яті Чорнобильської трагедії та Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

26 квітня 1986 року…

Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.                                         Чорнобиль….

Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. Минуло 35 роки від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік.

Сьогодні ми висловлюємо щирі слова подяки  та засвідчуємо свою шану за героїзм та самовідданість всім ліквідаторам страшної аварії. Адже ціною власного життя та здоров’я без вагань та роздумів, вони ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.  Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу.

Ми завжди пам’ятатимемо той подвиг, який здійснили ліквідатори.

Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам’ять про ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу!

Бібліографічний огляд літератури

Бібліографічний огляд літератури «Природи мудрої поради»

Зупинися, людино, на мить…

І відчуй, як планеті болить.

Як і з серця крик вирина –

Зупинися, земля в нас одна…

М. Пришвін

В Україні, починаючи з 1998 року,  в третю суботу квітня відзначається національне свято – День Довкілля та День Землі.         

 Засновником цього Дня є відомий американський громадський діяч Джон Мортон. Він розгорнув кампанію з висаджування дерев і чагарників у 1840-х роках для того, щоб розвивати в людях дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Свято чистої Води, Землі, Повітря – це символ єдності, усвідомлення, що тільки об’єднаними зусиллями ще можливо боротися з глобальними екологічними та існуючими соціальними проблемами на нашій планеті.

Земля – колиска людства. Вона носить на собі океани, хмари та їхні тіні, розкривається джерелами, пускає в небеса птахів, вбирає в себе всі сніги й дощі, дає всьому життя. Наше спільне щастя – жити на планеті Земля, у цьому дивосвіті природи, спілкуватися з нею. У різних куточках земної кулі в цей день небайдужі до навколишнього середовища люди проводять різні яскраві та водночас корисні заходи, спрямовані на те, щоб нагадати всім і кожному про те, що людина є частиною природи, а не її господарем.

Older posts