Category: Новини (page 1 of 30)

Вступ – 2021

Результати вступних випробувань 14.07.2021

Результати екзамену з математики – 014.10 Середня освіта (Трудове навчання та технології)

Результати екзамену з української мови  – 013 Початкова освіта

Вступ – 2021

До уваги абітурієнтів на базі повної загальної середньої освіти (11 кл.)  які планують здавати екзамени

Підготовчі курси

Пам’ятний день

Пам’ятний день – 22 травня 1861 року  відбулось  перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні  шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі –    «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.                                                                                        

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», – згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.                                                                                     

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

Книжкова виставка

« Українські вишиванки – наче райдуги світанки..»

(До дня вишиванки)

Ідея відзначати «День вишиванки» виникла у 2006 році. Тоді кілька студентів й викладачів Чернівецького національного університету одягнули вишиванки й влаштували флешмоб. А вже через декілька років «День вишиванки» набув міжнародних масштабів.

У 2014 році свято відзначали, крім України, вже у восьми країнах світу: США, Канаді, Німеччині, Італії, Франції, Португалії, Румунії. З початком бойових дій на Сході України вишиванки регулярно дарують українським захисникам. На сьогодні географія свята охоплює понад 50 країн.

Традиція вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками має багатовікову історію. В основному вишивали дівчата, готуючи собі придане до весілля. Кількість зібраних вишиванок говорила про матеріальний добробут нареченої. Якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася з бідної сім’ї, а у якої було від 100 й більше – вважалася завидною нареченою.                                         

Візерунки на вишиванках були прикрасою одягу й несли в собі магічний сенс. Не секрет, що магія завжди була, є і буде частиною культури українського народу. Це видно з пісень, у яких є слова «кого любила – причарувала». «Вишиванка була для наших предків не просто одягом, а свого роду сакральним оберегом, який захищав від бід, хвороб, заздрості та всякого роду негативної енергетики»

«День вишиванки» прийнято відзначати третього четверга травня. У 2021 році цей день припадає на 20 травня.

День вишиванки

Традиційно День вишиванки відзначають щороку в третій четвер травня. А це значить, що 20 травня, ми святкуватимемо надзвичайно красиве свято! 😍

Чи знали Ви що:

💙 Свято зародилося як студентська ініціатива.

💛 Українська вишиванка має дуже давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вбрання із вишивкою створювали ще до VI ст.

💙 Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, а, згідно з повір’ями, були оберегом для їхніх власників від зла.

💛 Вишивати національний одяг раніше бралися лише жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику.

💙 В Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.

💛 Першим модником, який поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко 🤩 Він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому вигляді письменника можна побачити на 20-гривневій купюрі.

💙 Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. Натомість вишиванки чорного кольору у давнину було прийнято одягати лише чоловікам.

💛 Українське національне вбрання все більше надихає дизайнерів. На модних подіумах тема вишивки подається у найрізноманітніших
варіантах.

❗Отже, долучайся до святкування – одягни ВИШИВАНКУ

Увага!

Віртуальна книжкова виставка

 «Мама – головна людина в житті кожного» – ( до дня матері)

Щорічно у другу неділю травня в Україні відзначають чудове свято – День матері.

День матері – це одне з найбільш зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди розрадить і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Це свято має багатовікову історію, адже жінку-матір вшановують здавна. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково – від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

Свято матері зародилося давно. У 1903 році молода американка з Філадельфії Анна Джарвіс, яка поховала свою матір, звернулася до законодавців з пропозицією присвятити один день кожного року вшануванню Матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива – у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла – білу. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

Наймилішої для нас людини, людини з прекрасним і гордим іменем — Мати! Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Материнська ласка гріє нас крізь усе життя. Любов до матері — це святе почуття. Немає вищої любові за материнську. Там, де ступає матуся, здається, стає тепліше, піднімаються трави, розцвітають квіти, радісно щебечуть пташки. По-особливому дерева там ростуть, опустивши свої віти до матінки-землі, віддаючи данину шани і поваги. А інші здіймають віти до сонця, ніби прославляючи ім’я Матері!                                                               

Пропонуємо до вашої уваги книги, в яких мамам відводиться особлива роль. Це книги для мам і про мам.

Вітаємо!

Тиждень охорони праці

У Комунальному навчальному закладі фахової передвищої освіти “Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім.Т.Г.Шевченка Черкаської обласної ради” відповідно до постанови Президії комітету Черкаської обласної організації профспілки працівників освіти і науки «Про підготовку та проведення заходів до Всесвітнього дня охорони праці в закладах та установах освіти» (протокол №7-2 від 29.03.2021 року)   створено оргкомітет із проведення Тижня охорони праці, який розробив план заходів щодо підготовки та проведення Тижня охорони праці у коледжі під девізом «Передбачати, готуватися та реагувати на кризи – ІНВЕСТУЙМО ЗАРАЗ У СТІЙКІ СИСТЕМИ БЗР». План заходів був оприлюднений на сайті та стенді оголошень закладу. Упродовж тижня з 19.04. по 23.04.2021 року у структурних підрозділах коледжу проведено внутрішню перевірку стану охорони праці за участю представників адміністрації і профспілкового комітету. Проведено спільне засідання профкому і адміністрації закладу щодо виконання розділу V (Охорона праці) Колективного договору між адміністрацією та первинною профспілковою організацією коледжу на 2021-2023 роки за І квартал. Випущено загальноколеджну стінну газету, присвячену Тижню охорони праці. У академічних групах закладу проведено бесіди про правила поведінки у навчальних корпусах та гуртожитках коледжу, правила безпеки дорожнього руху для пішоходів у період Великодніх та травневих свят. Проведено відкрите практичне заняття за темою «Небезпека електричного струму» (15 група, викладач Ткаченко М.І.). У гуртожитках коледжу організовано чергування керівників академічних груп з метою контролю за дотриманням мешканцями гуртожитків пожежної та електробезпеки. Проведено радіогазету за темою «28 квітня – День охорони праці».

На засіданні організаційного комітету підведено підсумки проведення Тижня охорони праці та відзначено його активних учасників.

Older posts