Книжкова виставка « Слово як голос душі»
“Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі”
(Л. Костенко)
День поезiї весь світ відзначає свiтлого березневого дня, коли земля вже прокинулася вiд зимової скутості, весна набирає силу, а душа проситься в полiт. 21 березня День поезії вiдзначається невипадково. Адже це ще i перiод рiвнодення, символiчного оновлення природи і творчого злету людського духу. Свято було засновано ЮНЕСКО в листопаді 1999 року. І вперше Всесвiтнiй день поезії пройшов у 2000 роцi в Парижi. В Україні день поезії почав вiдзначатися з 2004 року. Його метою стало втiлення нового iмпульсу i визнання нацiональних, регiональних i мiжнародних поетичних рухів, розвиток мовного розмаїття та пiдтримка зникаючих мов завдяки вiршам. Вважаеться, що найпершi вiршi були написанi задовго до нашої ери, понад 4 тисячi років тому.
Всесвiтнiй день поезії – це ще й нагадування всім сучасникам про великих поетiв, якi своїм твердим словом впливали на долi цiлих держав i завжди були в пошанi. Завдання поезії – розтривожити душу, примусити людину вiдгукнутися. Це нематерiальний, але цiлком вiдчутний дотик. Поезiя може вiднайти сховані у кожному з нас глибини. Справжня поезiя – безсмертна. Вона приходить до нас через час i простiр i торкається нашої душi так само, як i сучасна. Кажуть, що поезiя – це голос iстини, голос правди . Той, хто чує його, здатний пiднятися на вершини духу, згуртувати нацiю, об’єднати людство. У життi все починається з чогось: рiчечка iз струмочка, дерево iз корiння. Так i поезiя входить в наше життя з дитинства i залишаться з нами до кiнця. Кожний знаходить в нiй щось своє, близьке i зрозумiле. Духовно бiдною залишаєтъся та людина, якiй байдуже поетичне слово.
