Категорія: Бібліотека (Page 6 of 9)

 До бібліотеки коледжу надійшли підручники

для 4 класу Нової української школи

1. Савчук А.С. Українська мова та читання для 4 класу ЗЗСО ч.2 – Тернопіль: Підручники і посібники, 2021.- 160с. (2 шт)

2. Кравцова Н.М. Українська мова та читання для 4 класу ЗЗСО ч.1 – Тернопіль: Підручники та посібники, 2021 – 144с. (2 шт)
3. Козак М.В. Математика для 4 класу ЗЗСО ч.2 – Тернопіль: Підручники та посібники, 2021. – 96с. (2шт)
4. Козак М.В. Математика для 4 класу ЗЗСО ч.2 – Тернопіль: Підручники та посібники, 2021. – 112с. (2шт)
5. Гісь О.М. Математика для 4 класу ЗЗСО, ч.2 – Харків: «Ранок», 2021 – 224с. (1шт)
6. Гісь О.М. Математика для 4 класу ЗЗСО, ч.1 – Харків: «Ранок», 2021 – 224с. (1шт)
7. Волощенко О.В. Я досліджую світ для 4 класу ЗЗСО ч.2 – Київ: Світич, 2021. – 144с. (4шт)

«Бережімо, шануймо рідну мову, – цей невмирущий голос України»

               (до дня української писемності та мови)                

Мова — це велике національне надбання, коштовний скарб із могуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об’єднаних в єдине ціле — народ.

Любити, шанувати і плекати рідну мову — святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. Щороку 9 листопада Україна відзначає чудове свято — День української писемності і мови.

Я маю право жити на землі

Творити, дихати, учитись

Примножувати багатства всі її,

 своєю Україною гордитись…

До Міжнародного дня ненасильства в читальному залі відбувся бібліотечний захід «Скажи насильству Ні!».

Метою проведення заходу було з’ясувати суть поняття насильства, розвинути знання про відповідальність за свої дії та вчинки, сформувати не байдуже відношення до проблем жорстокості та насильства, надати інформацію про те, як можна захистити себе, свою гідність і права.

Участь у заході взяли студенти 33, 31, 11 груп. Студентами були створені та представлені відео-ролики, презентації, фото, картинки, де вони широко розкрили тему насильства, розповідали як запобігти насильству, не стати його жертвою, як уникнути ситуацій, які можуть призвести до насильства. Студенти розглядали приклади таких ситуацій та аналізували їх.

До Дня українського козацтва та Дня захисника України, що відзначається в Україні 14 жовтня, працівниками  бібліотеки коледжу  представлена  книжкова виставка « Тії слави козацької повік не забудем», присвячена найбільш яскравим постатям Війська Запорізького та історії виникнення козацтва в Україні.  Про те, хто такі запорожці, про державну діяльність українських вояків, їх  героїчну  звитягу,  походи,  про життя  та побут козаків на Січі, про славні  звичаї, традиції та легенди  можна дізнатися зі сторінок  історичної,  художньої та довідкової  літератури. Читачі можуть ознайомитися з книгами, які дозволять зануритись   у неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби.

Не випадково, свято українського козацтва співпадає з Днем захисника України. На книжкових полицях  виставки   експонуються  матеріали про подвиги воїнів-захисників, які   і сьогодні продовжують героїчні сторінки нашої історії, захищаючи  кордони від ворогів.  

Пам’ятний день – 22 травня 1861 року  відбулось  перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні  шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі –    «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.                                                                                        

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», – згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.                                                                                     

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

« Українські вишиванки – наче райдуги світанки..»

(До дня вишиванки)

Ідея відзначати «День вишиванки» виникла у 2006 році. Тоді кілька студентів й викладачів Чернівецького національного університету одягнули вишиванки й влаштували флешмоб. А вже через декілька років «День вишиванки» набув міжнародних масштабів.

У 2014 році свято відзначали, крім України, вже у восьми країнах світу: США, Канаді, Німеччині, Італії, Франції, Португалії, Румунії. З початком бойових дій на Сході України вишиванки регулярно дарують українським захисникам. На сьогодні географія свята охоплює понад 50 країн.

Традиція вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками має багатовікову історію. В основному вишивали дівчата, готуючи собі придане до весілля. Кількість зібраних вишиванок говорила про матеріальний добробут нареченої. Якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася з бідної сім’ї, а у якої було від 100 й більше – вважалася завидною нареченою.                                         

Візерунки на вишиванках були прикрасою одягу й несли в собі магічний сенс. Не секрет, що магія завжди була, є і буде частиною культури українського народу. Це видно з пісень, у яких є слова «кого любила – причарувала». «Вишиванка була для наших предків не просто одягом, а свого роду сакральним оберегом, який захищав від бід, хвороб, заздрості та всякого роду негативної енергетики»

«День вишиванки» прийнято відзначати третього четверга травня. У 2021 році цей день припадає на 20 травня.