22 вересня в актовій залі Комунального навчального закладу фахової передвищої освіти “Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім.Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради” в рамках заходів до Міжнародного дня студентського спорту було проведено флешмоб у якому взяли участь студенти ІІ та ІІІ курсів.
Категорія: Новини (Сторінка 8 з 21)
З 08 по 21 вересня 2021 року у Комунальному навчальному закладі фахової передвищої освіти “Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім.Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради” пройшов Олімпійський тиждень, приурочений Міжнародному Дню студентського спорту. Олімпійський тиждень – це комплекс заходів, спрямованих на популяризацію спорту, здорового способу життя, розвиток Олімпійського руху в Україні.
Студенти стали активними учасниками вікторини на олімпійську тему «Історія Олімпійського руху», взяли участь у змаганнях з легкоатлетичного триборства «Перший старт», отримавши спортивний заряд енергії. Також було проведено конкурс стінгазет серед студентів коледжу, турнір з волейболу серед студентів І та ІІ гуртожитків.
Студенти ІІ та ІІІ курсів організовують танцювальний флешмоб, який відбудеться 21 вересня 2021 року.
Щиро вітаємо з обранням на посаду голови студентського парламенту Корсунь-Шевченківського педагогічного фахового коледжу ім. Т.Г.Шевченка студентку 33 групи ПУТРОВУ ІРИНУ!
Бажаємо їй та всім членам студпарламенту злагодженої роботи, реалізації всіх творчих задумів і планів, конструктивної й плідної роботи задля захисту законних прав та інтересів студентства, розвитку студентського самоврядування й підвищення авторитету нашого коледжу.
Творіть! Дерзайте! Перемагайте!
Дорогі студенти, шановні колеги!
Прийміть щирі вітання з Днем Державного Прапора України!
Цьогоріч незалежна Україна відзначає своє 30-річчя. І за ці роки всі ми пройшли чималий, часом тернистий, шлях: з досягненнями і поразками, з успіхами і помилками, але він непохитно веде до укріплення нашої могутності і незалежності.
І саме синьо-жовтий прапор став символом незалежності, слави і відродження України. Став тим натхненником, який додавав сил, коли наш народ утверджував віковічну ідею про державність і самостійність.
Мить, коли піднімається Прапор України та звучить Державний Гімн, – це момент піднесення, який сповнює серця гордістю за рідну країну. То ж нехай синьо-жовтий стяг і надалі вселяє в серце кожного українця гордість та спонукає на нові подвиги заради своєї Батьківщини.
З повагою
директор коледжу Людмила СЕМЕНЕНКО
голова профкому Галина ЯКИМЕНКО
Факультет соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за результатами конкурсного відбору отримав фінансування від Українського культурного фонду (далі – УКФ) на реалізацію проекту «Культурно-рекреаційно-туристична Черкащина: інклюзивно-соціальна 3D-карта».
Проєкт, розроблений у межах науково-дослідної теми «Система соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з особливими потребами засобами інклюзивного туризму» (державний реєстраційний номер: 0119U103978), спрямований на залучення молоді та людей з інвалідністю до активної участі в організації культурного дозвілля та пізнання об’єктів історико-культурної спадщини регіону.
Культурно-рекреаційно-туристична Черкащина: інклюзивно-соціальна 3D-карта – це культурно-туристичний маршрут онлайн, який включатиме демонстрацію культурної спадщини Черкащини, презентуватиме локальне культурне різноманіття регіону: музеї, церкви, парки, заповідники, місця сили тощо.
В умовах становлення та розвитку інклюзивного суспільства проєкт сприятиме забезпеченню рівних можливостей для людей з інвалідністю щодо туристичної діяльності, тим самим дозволить їм отримати статус активних суб’єктів соціокультурної діяльності.
Адже у «Конвенції про права осіб з інвалідністю» зазначено, що особи з інвалідністю мають право на: доступ до творів культури в доступних форматах; доступ до таких місць культурних заходів чи послуг, як театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки й туристичні послуги, а також доступ до пам’ятників і об’єктів, що мають національну культурну значущість; можливість розвивати й використовувати свій творчий, художній та інтелектуальний потенціал не тільки для власного блага, а й для збагачення всього суспільства. Відповідно на рівні держави має забезпечуватися доступ до рекреаційних і туристичних об’єктів; до участі в іграх, у проведенні дозвілля та відпочинку й у спортивних заходах, зокрема заходах у рамках шкільної системи; до послуг тих, хто займається організацією дозвілля, туризму, відпочинку та спортивних заходів.
Водночас реалізація проєкту «Культурно-рекреаційно-туристична Черкащина: інклюзивно-соціальна 3D-карта» спрямована на виконання Плану заходів на 2021-2022 роки з реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. Метою Стратегії є створення безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права, отримувати послуги на рівні з іншими шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової, соціальної та громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності до всіх сфер державної політики.
Партнерами проекту є Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, Асоціація інклюзивного реабілітаційно-соціального туризму.
Таким чином, проєкт «Культурно-рекреаційно-туристична Черкащина: інклюзивно-соціальна 3D-карта» сприятиме позиціонуванню Черкаської області, як провідного туристичного регіону України. Проєкт дасть можливість задовольнити свої культурні потреби особистості та продемонструвати культурне розмаїття регіону.
Пам’ятний день – 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».
Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», – згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.
Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.
« Українські вишиванки – наче райдуги світанки..»
(До дня вишиванки)
Ідея відзначати «День вишиванки» виникла у 2006 році. Тоді кілька студентів й викладачів Чернівецького національного університету одягнули вишиванки й влаштували флешмоб. А вже через декілька років «День вишиванки» набув міжнародних масштабів.
У 2014 році свято відзначали, крім України, вже у восьми країнах світу: США, Канаді, Німеччині, Італії, Франції, Португалії, Румунії. З початком бойових дій на Сході України вишиванки регулярно дарують українським захисникам. На сьогодні географія свята охоплює понад 50 країн.
Традиція вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками має багатовікову історію. В основному вишивали дівчата, готуючи собі придане до весілля. Кількість зібраних вишиванок говорила про матеріальний добробут нареченої. Якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася з бідної сім’ї, а у якої було від 100 й більше – вважалася завидною нареченою.
Візерунки на вишиванках були прикрасою одягу й несли в собі магічний сенс. Не секрет, що магія завжди була, є і буде частиною культури українського народу. Це видно з пісень, у яких є слова «кого любила – причарувала». «Вишиванка була для наших предків не просто одягом, а свого роду сакральним оберегом, який захищав від бід, хвороб, заздрості та всякого роду негативної енергетики»
«День вишиванки» прийнято відзначати третього четверга травня. У 2021 році цей день припадає на 20 травня.
Традиційно День вишиванки відзначають щороку в третій четвер травня. А це значить, що 20 травня, ми святкуватимемо надзвичайно красиве свято! 
Чи знали Ви що:
Свято зародилося як студентська ініціатива.
Українська вишиванка має дуже давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вбрання із вишивкою створювали ще до VI ст.
Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, а, згідно з повір’ями, були оберегом для їхніх власників від зла.
Вишивати національний одяг раніше бралися лише жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику.
В Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.
Першим модником, який поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко 
Він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому вигляді письменника можна побачити на 20-гривневій купюрі.
Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. Натомість вишиванки чорного кольору у давнину було прийнято одягати лише чоловікам.
Українське національне вбрання все більше надихає дизайнерів. На модних подіумах тема вишивки подається у найрізноманітніших
варіантах.
Отже, долучайся до святкування – одягни ВИШИВАНКУ
