«Ми чуємо тебе Тарасе, крізь століття»

(210 років від дня народження Т. Г. Шевченка)

9 березня 2024 року минає 210-та річниця від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Славетний Кобзар, чиї слова зараз звучать як ніколи пророчо, всесвітньо відомий поет, неймовірно талановитий художник… Багатогранна особистість, рядки з поезій якої й зараз ріжуть очі й слух нашим ворогам…

Тарас Шевченко – національний символ українського народу, який пробудив українську душу та утвердив духовну основу народу для боротьби проти поневолення російською імперією.   Задумуючись над історичними часами і появою Шевченка у світі, вбачаємо в цьому національному явищі символ Божий. Навіть час його народин теж символічний – рання весна, коли земля ще скована морозами, але вітер вже несе теплі струмені, з’являються в захищених видолинках перші квіти..  

У Шевченковій творчості все прекрасне: ліричні відступи і мініатюри, романтичні балади і щемливі рядки про сирітську долю, вражаюче проникнення в сутність людського серця й буття.

 Будучи людиною універсальних обдарувань та інтересів, Шевченко залишив величезну творчу спадщину. З-під пера поета вийшли чудові твори і, звісно ж, знаменита збірка поезій «Кобзар». Його творчість мала вирішальне значення у становленні й розвитку нової української літератури та стала джерелом натхнення для багатьох сучасних митців.

Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. В особі Шевченка український народ свої найкращі духовні сили і обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень. Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, тому й оживало в слові його все те, що таїлося в самій глибині серця.

Сьогодні молодь створила новий образ Шевченка: поет у шоломі, у військовій формі. Він – воїн і символ, разом з усіма захищає рідну землю.                                                                                                       Шевченко з нами в цій великій, священній битві! Віримо в нашу правду й силу і в його безсмертне слово:

Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем’я люте,

В остатню, тяжкую мінуту.

За неї Господа моліть.