«Свіча пам’яті, свіча надії»
(до дня пам’яті жертв Голодоморів)
Щороку, в останню суботу листопада, вся Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками – жертвами Голодомору.
У XX сторіччі українці пережили три голодомори: 1921 – 1923, 1932 – 1933 і голод 1946 – 1947років. Утім, серед найтрагічніших сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932 – 1933років. За різними даними, у 1932 – 1933 роках від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей.
Вшановуючи день пам’яті жертв Голодомору бібліотека педагогічного коледжу підготувала книжкову виставку-реквієм «Історії розірване намисто».
Напередодні дня пам’яті, ми згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид українського народу, вчинений комуністичним режимом. Сьогодні голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців, і сучасне покоління.
Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. І наш святий обов’язок закарбувати в серцях пам’ять про наших братів та сестер, зробити все можливе, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду.
Хай пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Бажаємо, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб ніколи у наших дітей не бачити голодних очей, щоб дитинство їх було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою та процвітаючою.
