Категорія: Бібліотека (Page 3 of 10)

«Крути як трагедія й перемога духу» (до Дня вшанування пам’яті Героїв Крут)

В січні Україна відзначає сумну дату, яка на завжди увійшла в українську історію як день пам᾽яті Героїв Крут.

29 січня 1918 року, на залізничній станції Крути малочисельні загони військ УНР стримали багатотисячну більшовицьку орду.

Саме там було дано шанс українській державності, там почались перші визвольні змагання. Протягом п᾽яти годин патріоти-добровольці стримували натиск професійної більшовицької армії, але сили були нерівні. Бій під Крутами закінчився українсьою поразкою. В той день в нерівній боротьбі за незалежність України в 1918році полягло 300 юнаків.

 Там гинули кращі сини нації, щоб українська незалежність стала реальною.

Після звільнення України від більшовицької армії 19 березня 1918року в Києві, на Аскольдовій могилі, відбулися похорони полеглих у бою під Крутами.

Саме під Крутами історія вписала в свої сторінки нову трагедію, але й нову перемогу духу. Крутянці довели, що боротьба за свободу й незалежність України ніколи не припиниться. Якою була б наша історія без них? Ми не знаємо… Але шаленство юних захисників надає нащадкам новий сенс життя і закликає до щоденного героїзму, щоденного бажання знаннями, серцем і душею будувати свою державу.

Звитяга під Крутами надихала і надихає нові покоління українських героїв.

«Голокост: розіп’ята душа на хресті…» (до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту)

27 січня – скорботна дата, у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.   У цей день Україна разом зі всією світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв Голокосту ‒ однієї з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя.

Трагедія єврейського народу в роки Другої світової війни ‒ це скорботний урок для всього людства, застереження про небезпеку расизму, ненависті й нетерпимості, який завжди нагадуватиме про страшні наслідки одержимої ідеології, яку сповідували прихильники фашизму. Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, хто лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.

Для українців жахливим символом Голокосту став Бабин Яр — місце розстрілу понад 150 тисяч євреїв та представників різних національностей.

У День скорботи та пам’яті ми схиляємо голови перед тими, чиї житті забрали страшні події тих часів та згадуємо українців, які всіма способами намагалися їм допомогти, і нерідко платили за це своїм життям. Приєднуємося до загальної печалі й прагнемо співчувати болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Миру усім нам, наснаги та сил.

«Сила духу гартується в єдності»

Дата свята обрана не випадково. 6 грудня 1991 року був прийнятий закон “Про Збройні сили України”, а в 1993 році цей день з’явився в офіційному календарі українських свят.

День присвячений всім українським військовослужбовцям, які служать або раніше служили в українській армії. Саме на армію відповідно до Конституції України покладаються завдання по обороні країни, захисті її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

День Збройних сил України — це насамперед свято на честь тих, хто нині захищає територію нашої країни від ворогів, піклується про безпеку та зміцнення обороноздатності Української держави. Це свято хоробрих військовослужбовців, завдяки незламному духу яких наша країна досі лишається суверенною незалежною державою. На наших військових покладена священна місія — боронити рідну землю, забезпечувати мирне життя свого народу, яку вони з честю виконують. Захист незалежності та територіальної цілісності рідної землі є покликанням та обов’язком кожного громадянина. І сьогодні солдати та офіцери Збройних Сил України гідно продовжують великі звитяги козацтва та наших батьків, дідів і прадідів, які здобували перемогу над фашизмом, а сьогодні боронять  українські землі.

«Не треба їм слави, оркестри не грайте, одне лиш благаємо – не забувайте» Ви мріяли про гідність та свободу, Ви не чекали нагород та слави. Тож вшануймо в день святковий всіх без винятку військових! Дякуємо Вам, захисники й захисниці, за Вашу хоробрість, силу й безмежну любов до Батьківщини. Пам’ятаємо кожного, хто у цій боротьбі поклав своє життя за наш Мир і спокій.

Адже Мир тоді панує, коли армія чатує!

«Світ ловив мене, та не спіймав…»

(до 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди)

3 грудня 2022 року українське суспільство відзначить  знаменну дату – 300-річчя від дня народження видатного філософа, письменника, педагога Григорія Сковороди.

Готуючись та долучаючись до відзначення цього ювілею, бібліотека розпочала підготовку до створення простору особистості Григорія Сковороди.

Постать відомого мислителя й просвітителя представлена завдяки різноманітним формам і засобами бібліотечної роботи. Зокрема, створено книжкову інсталяцію, що презентує відому особистість Григорія Сковороди.

Також підготували відеобібліографічний огляд літератури Григорія Сковороди, яка є в наявності бібліотеці. І з якою можна ознайомитися в читальному залі, або ж взявши її з собою додому.

Бібліотекарями створено книжкову виставку присвячену творчості Григорія Сковороди «Світ ловив мене, та не спіймав». Виставка презентує художні та наукові видання  Григорія Сковороди і популяризує духовно-педагогічну спадщину Григорія Сковороди, яка не втрачає свого пізнавального, виховного, етичного й естетичного значення в наш час.

17  листопада у актовому залі коледжу відбувся благодійний захід з нагоди Міжнародного дня студента

 Студенти коледжу відзначили цей день добрими справами, допомогою і підтримкою воїнів, які захищають від ворога рідну землю. Хвилиною мовчання вшанували учасники заходу пам’ять випускників коледжу – Петра Марочканича, Юрія Купрєєва, Руслана Пархоменка та всіх тих, хто загинув, відстоюючи незалежність України.

В ході проведення заходу було зібрано 5800 грн.. Зібрані кошти  передані на лікування випускнику коледжу Богдану Будченку, який втратив ногу під час виконання бойового завдання в Харківській області. 

З рідним словом міцніє держава

(до Дня української писемності та мови)

9 листопада – День української писемності та мови. Це свято відзначається щороку і було встановлено Указом Президента України в 1997 році на честь Нестора Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Його твір «Повість врем’яних літ» вважається першим твором української літератури і перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій.

Наш народ створював мову віками. Разом із християнством до Київської Русі прийшла старослов’янська (або церковнослов’янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів проповідниками Кирилом і Мефодієм. Це свято є даниною одному з найцінніших надбань, яке створене й залишено нам нашими попередниками. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом, адже у її глибинах народилося культурне надбання, яким може пишатися наш народ. Саме мова підтримує національну самосвідомість, любов до рідної землі та повагу до себе.

Але українська мова, незважаючи на заборони, розвивалася знизу, з уст народу, підносилась вгору письменниками, які надавали їй високого рівня досконалості. Підпільно вони писали рукописні збірники віршів чи народних пісень простою народною мовою.

Цікаво, що українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 мільйонів, більшість яких живе в Україні. Поширена в багатьох країнах, де мешкають українці.

Заснування Дня української мови – не лише проголошення благородної мети, а справжня настанова нам, українцям, шанувати рідне слово, любити рідну мову і вивчати її  протягом усього життя!

Наше ставлення до рідної мови формує ставлення світової спільноти до нас, як до нації. Від нас залежить, якими побачить українців світ. Зберігати і розвивати рідну мову – це будувати незалежну, справді вільну країну, виховувати гідних представників свого народу і пишатися своєю Батьківщиною.

Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім. Пишаймося нашою мовою, розмовляймо нею, вивчаймо її.

Друзі, говорімо українською, щоб нас побачив світ, побачив успіх України, її духовні та інтелектуальні надбання.

« Older posts Newer posts »