Тестові завдання з Релігієзнавства
С.Рибченко “Тут сліди Тараса є …”
Методичний посібник. Історія України.
Додаток до наказу МОН України від 19.08.2016 №1009
Про навчальні плани і програми підготовки молодших спеціалістів у 20172018 н.р
Про особливості формування навчальних планів підготовки молодших спеціалістів на 2016-2017н.р.
Інструктивно-методичні матеріали по підготовці до нового навчального року
Новий державний стандарт початкової загальної освіти
Оновлення програм для базової загальної середньої освіти
Для успішного керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів вчитель повинен організувати та забезпечити:
Вчитель повинен організувати навчальний процес таким чином, щоб він відображав повний дидактичний цикл, в ході реалізації якого має бути досягнута мета, визначена вимогами навчальної програми. А кожен етап цього циклу, послідовно наближаючи досягнення кінцевої мети, має свою проміжну дидактичну мету, а саме: засвоєння нових знань, формування вмінь, застосування знань та вмінь, систематизацію знань, контроль знань та вмінь учнів.
За класифікацією, за основною дидактичною метою, яка була запропонована відомим українським дидактиком В.О. Онищуком є такі уроки:
Структура уроків різних типів
Кожен тип уроку передбачає досягнення певної дидактичної мети. А певна дидактична мета потребує виконання учнями відповідних навчальних завдань. Склад цих завдань, їх послідовність та зв’язок між ними утворюють відповідну структуру уроку. Тобто, кожному типу уроку відповідає тільки йому властива структура, до складу якої входять тільки їй притаманні структурні елементи.
Структура уроку засвоєння нових знань
Структура уроку засвоєння (формування) вмінь та навичок учнів
Структура уроку застосування знань та вмінь учнів
Структура уроків узагальнення та систематизації знань
Структура уроку контролю та корекції знань і вмінь учнів (контрольно-стимулююча перевірка)
Структура комбінованого уроку
На уроці планується досягнення двох дидактичних цілей: формування вмінь учнів та контроль знань та вмінь учнів (контрольно-попереджувальна перевірка).
Методичні поради практиканту
щодо проведення уроків
Підготовка до проведення уроків починається з ознайомлення студента з навчально-методичним забезпеченням – підручниками, наочними посібниками, дидактичними матеріалами, засобами навчання класу, кабінету, майстерні в яких буде проходити педпрактика, а також вивчення програми навчальних предметів, з яких будуть проводитися уроки.
Плануванню та проведенню уроків повинно передувати спостереження уроків, в тому класі, де буде працювати практикант, з метою вивчення особистості кожного учня та учнівського колективу в цілому. Допоможе практиканту в цьому питанні й вивчення успішності учнів після ознайомлення з їх оцінками у класному журналі.
Теми уроків, які буде давати практикант, визначить календарно-тематичний план вчителя, з яким доцільно ознайомитися студенту.
Тобто, в ході підготовки до розробки уроків, студент має забезпечити себе інформацією з питань:
Наступним етапом підготовки до проведення уроку повинно стати планування навчального процесу, а саме:
Складання календарно-тематичного плану доцільно починати з дидактичного аналізу змісту навчального матеріалу теми та урахування вимог програми до рівня знань та вмінь учнів після вивчення теми.
В ході аналізу потрібно визначити:
На якому етапі доцільно передбачити контрольно-попереджувальну перевірку, а на якому – контрольно-стимулюючу?
На цьому етапі планування практикант визначається з вибором типів уроків та визначенням дидактичної мети кожної теми уроку.
Наступним етапом підготовки має стати розробка планів конспектів визначених уроків. Перед цим не буде зайвим звернутися до розділу рекомендацій «Побудова структур уроків різних типів», та повторити, які основні структурні елементи забезпечують досягнення дидактичної мети уроку певного типу.
Після визначення структурних елементів уроків, як основних так і допоміжних, практикант повинен продумати для кожного з них відповідні навчальні дії учнів – вид діяльності, зміст завдань, спосіб їх виконання, відповідні дидактичні матеріали, засоби навчання, тобто продумати методи та прийоми навчання, наочно-методичне забезпечення кожного етапу уроку. Вибір методів та засобів навчання повинен забезпечити досягнення проміжної дидактичної мети кожного етапу уроку, що поступово приведе до досягнення мети всього уроку.
Розроблений план-конспект уроку потрібно узгодити з вчителем-керівником, а потім ретельно підготуватися за ним до проведення уроку, щоб не читати з конспекту в ході уроку.
Попереднє планування навчального процесу дасть можливість практиканту більш ефективно керувати навчально-пізнавальною діяльністю учнів на уроці і буде активно сприяти досягненню визначення цілей уроку.
Після самостійного проведення уроку в ході співбесіди з вчителем-керівником практикант, насамперед, повинен зробити самоаналіз уроку і самостійно визначитися з оцінкою реалізації запланованих цілей уроку. Потім уважно вислухати думку, зауваження та рекомендації керівника і врахувати їх при проведенні наступних уроків.
Перш за все, необхідно зрозуміти, що урок Доброти ― це не одноразова акція, а результат серйозної і глибокої роботи вчителя над самовихованням почуттів, думок і вчинків. Робота над уроком повинна проходити задовго до його початку і проявлятися у багатьох звичайних уроках у вигляді постійної спільної роботи вчителя й учнів над своїми людськими якостями. Тому головною умовою проведення уроків Доброти є вирощування духовної спільності між учителем і учнями в процесі щоденної навчальної діяльності.
Нехай урок Доброти стане своєрідним підсумком роботи вчителя з виховання в учнях таких людських якостей, як чуйність, доброзичливість, правдивість, співпереживання, чуйність, співчуття. Вони або є, або їх немає. Ці людські якості не підлягають статистичній обробці, тестуванню, технологізації, і тому їх не можна зробити об’єктом аналізу, рейтингової оцінки або змагань.
Людські якості учнів не можуть бути розвинені самі собою, як природний наслідок процесу навчання. Найчастіше вони виробляються в ході спонукання з боку дорослих. Ось як писав В.О.Сухомлинський про педагогічний прийом спонукання: «В основі спонукання майже завжди лежить безпосереднє звернення до почуття власної гідності, до здорового самолюбства учня. Але це звернення не має перетворюватися у захвалювання, ― треба дуже тонко, непомітно пробудити у вихованців бажання утвердити свою гідність» (Сухомлинський B.О. Слово Вчителя про моральне виховання. ― Перевидання. Антологія гуманної педагогіки. M.: Видавничий Дім Шалви Амонашвілі, 2002, ст.194). Іноді в систему виховання окремих шкіл входять щоденники добрих справ, рейтинг добрих справ класу та інша подібна система оцінювання моральних якостей дітей. Готуючи урок Доброти, вам особливо треба звернути увагу на те, що в жодному випадку не повинні бути предметом похвали прояви елементарної моральної культури; великої помилки припускаються окремі вихователі, представляючи це як готовність прийти на допомогу людині і т.п.. «Хвалити треба лише в тому випадку, якщо учень піднявся над вимогами азбуки моральної культури» В.О.Сухомлинський.
Урок Доброти може бути проведений як у системі програмних навчальних уроків (літератури, математики, біології, рідної мови, фізики), так і у вигляді спеціальних тематичних уроків, виховних та класних годин. У будь-якому випадку на уроці Доброти слід посилювати виховні і моральні аспекти, а до учня необхідно виявляти особистісний, а не предметний, з точки зору знань, умінь, навичок, інтерес. Тому дитячий колектив, з яким працює вчитель, повинен цікавити вчителя не тільки з позиції успішності або неуспішності засвоєння навчального матеріалу. Для вчителя важливо побачити в учнях гідних для спілкування особистостей. Про це В.О.Сухомлинський писав так: «Якщо весь час, протягом якого вчитель перебуває разом зі своїми вихованцями, вважати єдиним цілим, то дві третини його повинні бути невимушеним, товариським, дружнім спілкуванням, в якому діти забувають, що вони ―вихованці, а вчитель ― їх вихователь». О.А. Захаренко стверджував, що «Життя дитини в школі має бути повноцінним, цікавим, суперечливим. А задача вчителя ― наповнити це життя змістом і смислом, створити умови, щоб чарівні паростки дитячої особистості не зачахли під впливом буденності шкільного навчання». (Захаренко О.А. Поспішаймо робити добро. ― Черкаси, 2004,1997.-28ст.). Це спілкування має пронизувати діяльність, не пов’язану з навчанням, засвоєнням матеріалу, оцінками, успішністю і т.п.. В цьому спілкуванні всі почуваються рівними, кожен є, насамперед, не учнем, а людиною. У такому спілкуванні кожен постає перед вами не таким, яким робить його оцінка, а таким, яким він є, коли розкриваються всі його людські здібності. «Саме це спілкування і є невичерпним джерелом тієї радості, яка назавжди залишає відбиток в емоційній пам’яті вчителя, завдяки якій дні та години спілкування з дітьми згадуються як найщасливіший час життя» (Сухомлинський B.О. Слово Вчителя про моральне виховання. ― Перевидання. Антологія гуманної педагогіки. M.: Видавничий Дім Шалви Амонашвілі, 2002, ст.24). Таке спілкування стає основою створення духовної спільності. «Поспішаймо робити добро. Духовне добро. Воно в стократ цінніше від матеріального. Повторімося в наших вихованцях прекрасними рисами національної культури, патріотичним духом любові до свого народу, любові до вищої якості людини-творчості!» (Великий Добротворець. Статті, спогади, присв’ячені О.А. Захаренку. За проектом і редакцією В.О. Метелиці― Корсунь-Шевченківський,2009,ст.106).
Вчитель, який готується до проведення уроків Доброти, повинен пам’ятати, що головний метод виховання―це спосіб життя самого вихователя, вчителя: його благородство, милосердя, культура, його високе слово, його прагнення вдосконалюватися, витончувати свої почуття і ставлення до дитини, до всіх оточуючих. «Кожне слово, кожен вчинок педагога повинні відображати його особистість, його моральність, людяність, доброту, правдивість…». Велике духовне багатство треба мати вихователю, щоб постійне самовираження його особистості діяло на учня як стимул до самовдосконалення. «Діти завжди у пошуках ідеалу. Щоб бути для них зразком, треба жити з ними значно більше часу, ніж вимагають службові обов’язки. Уроки ― це лише частка педагогічної праці. Щоб стати справжнім знавцем дитячих сердець, справжнім вихователем, справжнім авторитетом, якнайбільше бувайте з учнями, зробіть їхнє поза навчальне життя цікавим і змістовним. Тоді прийде очікуваний успіх». (Захаренко О.А. Поспішаймо робити добро. ― Черкаси, 2004,1997.-28 ст.). Вся система уроків Доброти, з точки зору гуманної педагогіки, повинна задовольняти прагнення учня до свободи, дорослішання і розвитку, тільки тоді будуть створені умови для того, щоб учням можна було жити на уроках (думати, міркувати, творити), а не просто слухати і засвоювати матеріал.
Педагогічна майстерність учителя полягає саме в тому, щоб проживати і емоційно переживати зміст уроку разом з дітьми. Якщо цього не буде, то не виникне найважливішого етапу уроку ― звернення погляду учня на свій власний духовний світ. Головною метою уроку Доброти і буде проживання уроку, при якому учень усвідомлює себе духовною сутністю і починає відчувати потребу в моральному покращенні та самовдосконаленні. Якщо вдається загострити погляд дитини всередину себе, то це створює основну мотиваційну ситуацію на уроці і налаштовує дітей докладати зусиль, щоб вони власною напругою здобували знання. У цьому випадку учень намагається не просто засвоїти зміст уроку, а й з його допомогою відповісти на важливі для себе питання: «Який світ навколо нього? Яке його місце в цьому світі? Як йому жити в ньому?». Урок Доброти― це спільна колективна справа, спрямована на самовдосконалення і вчителя, і учня. У ньому вчитель не виступає як якийсь ідеальний образ, якому все відомо. Він сам міркує, мислить, переживає, тішиться, шукає відповіді на складні питання і тим самим спонукає до таких дій учнів. Замість одноосібного оцінювання вчителя, яке переважає на звичайних уроках, потрібно зробити провідними оціночні дії учнів (самоконтроль, самооцінка, самоперевірка).
Хороший урок Доброти не закінчується після дзвінка. Він може тривати в думках і вчинках учня навіть у його дорослому житті, і ще він допомагає вчителю створювати нові уроки Доброти. Якої ж умови слід дотримуватися вчителю, щоб у нього вийшов такий урок?
У книзі Ш.О. Амонашвілі «Учителю, надихни мене на творчість!» знаходимо відповідь на це питання:
«По-перше, треба вірити в Живі Небеса, вірити, що є Вищі Світи, є Царство Небесне, є Бог…
По-друге, треба, щоб наша свідомість була спрямована тільки до прекрасного і до творення прекрасного; тільки на загальне благо; тільки на творення добра.
По-третє, потрібно зайнятися піднесеними почуттями ― любов’ю, добротою, терпінням, відданістю, чуйністю».
Конспект уроку, заняття чи виховного заходу повинен представляти собою розробку опису моделі уроку чи заняття і методики їх проведення. Зміст уроку чи заняття повинні відповідати визначеній темі і бути спрямовані на формування морально-етичної культури школярів, будуватись на принципах Добра, Милосердя, Сердечності, Співпереживання.
Склад роботи:
Конспект повинен містити наступне:
Рекомендована література
В.О. Метелиці― Корсунь-Шевченківський, 2009,стор.106.
Рекомендації щодо оформлення матеріалів
Опис розробки представляється у вигляді файла формату MS Word; Презентації Power Point.
Документ Microsoft Word (файл з розширенням *.doc, *.rtf):
Критерії оцінювання робіт:
20 лютого – офіційно встановлений Президентом України П.Порошенком День Героїв Небесної Сотні, які відстоювали гідність українського народу і загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави. Це був завершальний етап Революції гідності, внаслідок якого загинули більше 100 осіб, а постраждалими стали 622 людини.
До дня вшанування подвигу учасників Революції гідності педагогічним коледжем ім. Т.Г.Шевченка та Корсунь-Шевченківським історико-культурним заповідником був проведений спільний захід із вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні. На зустріч зі студентами коледжу завітали учасник подій на Майдані та бойових дій на Сході України Поляков Олег Володимирович та волонтер – Литвиненко Алла Миколаївна.
Завідувач науково-методичного відділу освітньої роботи Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника Давиденко Галина Іванівна згадала вікопомні трагічні дні Корсунь-Шевченківської битви, коли тисячі славних синів і дочок України ціною власного життя захищали нашу державу у лютому 1944 року.
На жаль, рівно через 70 років знову пролилася кров українців вже на Майдані.
Уявити всю ситуацію в реальному сприйнятті допомогли розповіді О.В.Полякова та А.М. Литвиненко, відеохроніка подій. Художник Г.А.Педченко надав для перегляду картину «Революція гідності», яка експонувалась в читальному залі бібліотеки коледжу. На заході прозвучали пісні «Обійми», «Не твоя війна» (сл. і муз. С. Вакарчука), «Мамо, не плач» (сл. О.Максимишин-Корабель, муз. М.Герц) у виконанні народного самодіяльного вокального ансамблю «Вербиченька», Альони Чорнобай та Олени Педоренко (керівник Є.А.Тарасенко), вірш «Молитва матері» прочитав учасник художньої самодіяльності РБК М.О. Насіда.
Студенти вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Аліна Ретинська, Анна Пилипенко, студенти 13 групи