1 вересня 2023 року Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж радо зустрів своїх студентів.
До нашого студентського колективу приєдналося 130 юнаків та дівчат. Щирі привітання, перші побажання та настанови студенти отримали від директора коледжу Семененко Людмили Миколаївни.
За можливість навчатися в аудиторіях, проводити урочистості, ми дякуємо нашим воїнам, котрі зі зброєю в руках захищають рідну землю, наш народ!
Вітаємо усіх з початком нового навчального року! Бажаємо творчої наснаги, щастя, миру, нових звершень на благо України!
З цих слів розпочалась зустріч випускників Корсунь-Шевченківського педагогічного училища ім. Т.Г.Шевченка, спеціальності Початкового навчання з додатковою кваліфікацією вчитель інформатики в початкових класах, яка відбулася 10.06.2023 року. Так, так, училища, тому що у 2013 році, коли випускники одержали дипломи, заклад мав ще таку назву.
Випускники зібрались, щоб знову зайти у свою альма-матер, яка 4 роки давала «поживу для роздуму», виховувала, розвивала, створювала умови для здобуття освіти, де вони набували найпотрібнішу у світі професію – професію ВЧИТЕЛЯ.
Після закінчення школи, перед кожним із них постали запитання: «Що далі?», «Як себе зреалізувати?», «Як не помилитися у виборі життєвого шляху?». Дехто намагався втілити амбіції своїх батьків, дехто вступав до училища лише тому, що це було престижно. Вони, будучи ще юними школярами, робили малесенькі кроки на шляху до своєї великої мрії.
Кожен період життя дарує багато цікавих та прекрасних моментів. Проте найтепліші спогади повертають до років навчання в нашому училищі.
Сьогодні, оглядаючись назад, всі вони із впевненістю говорять, що не помилилися і жодного разу не пошкодували про обраний шлях. Кожен з них після закінчення училища пішов своєю стежиною, здобувши вищу освіту, але всі говорять, що наш заклад став для них другою домівкою, такою рідною і близькою, що хочеться повертатися сюди знову і знову.
Для мене, як керівника академічної групи, приємно було чути: «Ми приїхали до вас, як діти до рідного батька». Це висока оцінка моєї багаторічної праці.
Всі студенти групи стали друзями, з якими спілкуються й досі та хотіли б спілкуватися та підтримувати стосунки й надалі. При зустрічі панувала затишна сімейна атмосфера, доброзичливе спілкування, ніби у великій дружній родині, у якій завжди намагаються допомогти, підтримати.
Зі спогадів випускників я чув таке: «Переступивши поріг навчального закладу, ми неодноразово чули від наставників цитату: «Можна підвести коня до водопою, та не можна змусити його пити воду». А ви, викладачі нас надихали та стимулювали до нових звершень, що хотілось самому «пити ту воду», ви вчили цінувати кожну мить. Навчання в училищі подарувало нам безліч вражень, нових знайомств, дозволило нам пліч-о-пліч співпрацювати з неймовірними людьми, на яких хочеться рівнятися. Великий обсяг інформації, здавалося б непідйомної, на перший погляд, на практиці засвоювався на одному подиху. Завдяки педагогічній майстерності викладачів, їх вмінню донести інформацію до слухачів, ми отримали максимум від навчання. Ви змогли з нас виховати особистостей, які сьогодні чесно трудяться в різних галузях України та зарубіжжя. Ми щиро вдячні кожному викладачеві, всім працівникам закладу, які трудились для нас, студентів».
«Коли згадую навчання в училищі, то на обличчі з`являється посмішка та на душі стає тепло. Тут я зустріла справжніх друзів, брала уроки у найкращих викладачів, здобула якісну освіту, пережила приємні миті: як навчальні, так і життєві. І головне, я зрозуміла точно, в якому напрямку повинна рухатись далі. Передайте теперішнім студентам, що ми бажаємо насолоджуватись і цінувати роки, проведені в коледжі, а викладачам натхнення та вдячних студентів!!!” – з виступу випускниці Світлани Марусенко.
Приємно чути слова вдячності за працю педагогів, адміністрації та всіх, хто створює блага для наших студентів: Олега Ворони, Анни Кононенко, Юрія Полякова, Юлії Мелешко, Руслани Науменко, Дмитра Піскового, Надії Романюк, Анни Задорожної, Ярослава Хандуся, Ярослава та Владислава Плодистих. За душу брали слова випускників з 10-річним стажем про те, що вони з нетерпінням чекали зустрічі з нами та зі своїми одногрупниками, з якими 4 роки ділили горе і радість, щасливі моменти та невдачі. Все це вже позаду. Але вони з гордістю згадували, що здобували освіту в Корсунь-Шевченківському педагогічному училищі ім. Т.Г. Шевченка.
Сьогодні вони всі вже досягли поставлених цілей: мають роботу, чудові сім’ї, але не зупиняються на досягнутому, продовжують долати перешкоди і йти вперед, набуваючи досвіду, удосконалюючись, розв’язуючи різні завдання кожен у своїй галузі.
Кажуть, що пам’ять одна з найдивовижніших можливостей, якою наділена людина, адже саме спогади можуть перенести людину в той період, який називається «студентські роки».
Спілкуючись з випускниками, я чув слова шани й подяки за корисні лекції та семінари, за високу професійність у викладанні весь педагогічний склад коледжу, на чолі із директором, кандидатом філософських наук Семененко Людмилою Миколаївною.
Керівник 42 академічної групи випуску 2013 року В.П. Березівський.
Традиційно, як колись, були зроблені світлини біля теж традиційних місць на території коледжу та у рідному місті юності.
Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг героїв, які перемогли нацизм. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
8 травня, в День пам’яті та примирення, Україна вшановувала пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв Другої світової війни.
Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська Росія, яка говорить про «вирішальний внесок у перемогу над нацизмом росіян». Сьогодні саме РФ, увібравши в себе всі злочинні практики нацизму й комунізму, зазіхає на нашу територіальну цілісність і руйнує мир у Європі.
У ці травневі дні в кожному з нас воєдино зливаються почуття болю, безмежної радості та гордості за власний народ.
Цей день був особливим і у нашому коледжі. Всі учасники навчального процесу та працівники хвилиною мовчання вшанували пам’ять борців за свободу. Також Викладачі Паливода К.В. та Бутченко В.В. провели майстер-клас з виготовлення маків як символів пам’яті та разом зі студентами 12 групи представили патріотичний флешмоб «Квітка пам’яті».
37 років тому, 26 квітня 1986 року почався відлік катастрофи на Чорнобильській АЕС. Вона вразила світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне покоління. Це день пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму всіх, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.
До цієї трагічної дати пропонуємо вам відео презентацію, присвячену аварії на Чорнобильській АЕС.
Війна нікого не залишає осторонь, і те, що ми нині у відносному тилу, не значить, що ми у безпеці. Цілями ворога часто стають навчальні заклади: з 24.02.2022 року 3156 закладів освіти постраждали від бомбардувань, з них 11- у Черкаській області. А нещодавнім обстрілам були піддані приміщення професійного ліцею та гуртожитку у Ржищеві на Київщині, і як наслідок, – значні людські жертви, тільки підкреслює те, що, на жаль, наразі ми ніде не можемо бути у безпеці.
Тому нагальною необхідністю є навчання основ домедичної підготовки щонайбільшої кількості наших громадян, щоб люди, які стали свідками або безпосередніми учасниками бойових дій чи навіть нещасних випадків, могли надати першу невідкладну допомогу як собі, так й іншим з тим, щоб людина з найменшими втратами дочекалась лікарської допомоги. Бо іноді рахунок іде на хвилини, а допомога, навіть невідкладна, не завжди поруч.
Саме тому адміністрація педагогічного коледжу організувала та провела навчання працівників за Протоколом M.A.R.C.H – це алгоритм дій та надання домедичної допомоги в бойових умовах, що застосовується у країнах НАТО, та враховує реалії бойових дій в Україні.
Андрій Стешенко та Аліна Пустильник – інстуктори з тактичної медицини від навчального центру СпецАеро, який займається аеророзвідкою та управлінням дронами. З початку війни вони входили до складу Мобільно-Тренувальної групи Позаштатного Центру Тактичної медицини при командуванні ЗСУ та навчали бійців на полігонах та військових частинах тактичній медицині за протоколом TCCC ASM (Tactical Combat Casualty Care, All Service Members). Зараз ці інструктори виїжджають на групові заняття для цивільних громадян за запитом.
Отже, навчання провели сертифіковані інструктори, які основною метою ставили практичні заняття з відпрацювання різних ситуацій, що можуть виникнути під час уражень будь-якою зброєю. Цілий день ми напрацьовували навики, як зупиняти критичну кровотечу, робити тампонаду, накладати давлячі пов’язки, поводитися з пораненнями грудної клітини, станами пневмотораксу та початковими стадіями гіповолемічного шоку. Вивчали найефективніші методи евакуації постраждалого з небезпечної зони, як її облаштувати під час очікування допомоги – і все це відповідно до міжнародних норм, які довели свою цінність на практиці. Усі отримали ще багато як теоретичних знань, так і практичних навиків, що можуть стати у нагоді й у мирному житті, бо від нещасних випадків, на жаль, ніхто не застрахований.
Двоє наших працівників пройшли додаткове навчання та тепер мають змогу самі здійснювати навчання студентів основ домедичної допомоги.
Під час декади науково-природничих дисциплін та математики викладачем Валентиною Жуковою було організовано низку цікавих заходів. Так студенти 23 академічної групи стали учасниками захоплюючої Подорожімістом математичних задач, демонструючи свої знання, логіку та ерудицію.
Студенти 21 групи у математичній грі «Від задачок до задач» змагалися у розв’язуванні звичайних, ускладнених, логічних та нестандартних задач.
Студенти 301 групи у конкурсі«Математичне мереживо» мали можливість продемонструвати свою майстерність у використанні інтерактивних технологій.
9 березня Україна відзначає День народження нашого Великого Пророка, Кобзаря і Світоча Тараса Григоровича Шевченка.
Немає у світі поета, який стільки важив би в житті народу, як Шевченко.
Він народився на українській землі, але у великій пошані людей усього світу знайшов своє безсмертя.
Т. Шевченко – не тільки поет і художник, а й мудрий пророк. Він залишив нам високі прагнення, священні шляхи сумління і мужності та уроки майбутнього. Його слово єднає нас. Його поезія – це музика народної душі.
Скільки вже років минуло, але Тарасові слова – живуть в душах і, що Україна Є і Була! Віра і Воля – Незалежність і Процвітання, в серцях Українців – Завжди буде жити у віках!
Отакий був і є для нас, українців, наш Тарас Шевченко.
