Всесвітній день здоров’я відзначається щороку 7 квітня. Дане свято хоч і не входить до переліку офіційних, але змушує замислитися кожного громадянина про свою душу та фізичну форму. Для православної людини це свято подвійно цінне, адже воно збігається з іншим значним днем – Благовіщення Господнього. Всесвітній день здоров’я, починаючи з 1950 року, саме тоді було засновано Всесвітню організацію охорони здоров’я в рамках ООН (ВООЗ). Мета святкування — підкреслити важливість здоров’я кожної людини й людства в цілому. Тема 2023 року – «Здоров’я для всіх». У наш час здоров’я — це не відсутність хвороб, а фізична, психологічна, соціальна гармонія людини, її доброзичливе ставлення як до інших людей, так і до навколишнього середовища. Згідно з даними вчених, здоров’я залежить від багатьох чинників: більше ніж на 50% воно обумовлене способом життя людини, близько 40% — соціальними й природними умовами життя, 10% становить спадковість. Бути здоровим – вимога часу, яка має прямий стосунок до Всесвітнього дня здоров’я. Здоров’я – це життєва енергія, натхнення і задоволення від насиченого подіями життя. Це здатність ставити цілі й досягати їх, максимально реалізовувати свій потенціал. Піклуватися про своє здоров’я – це актуально, модно і престижно.
Категорія: Бібліотека (Page 2 of 9)
«Поезія. Таке коротке і таке змістове слово!
Вона і втішить, і пригорне, і приголубить… »
Ліна Костенко
Весна багата на визначні події для митців слова та книголюбів. Сьогодні, 21 березня, відзначається Всесвітній день поезії. За переконанням ЮНЕСКО — організації, яка заснувала його у 1999 році, саме поезія може бути ключем до вирішення найглибших і найгостріших питань, що турбують сьогодні людство. Це свято створене, аби повернутися до традиції усних поетичних читань, всіляко сприяти розвитку поезії і відновленню її діалогу з іншими видами мистецтва.
Вітаємо зі святом всіх причетних ,всіх поціновувачів поезії. Бажаємо творчих злетів нових гарних творів ,нехай ваша муза ніколи вас не полишає. Щастя ,здоров’я, мирного неба і всього чого вжитті треба.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ЦЕ СВІЧА ВІЧНОСТІ
9 березня Україна відзначає День народження нашого Великого Пророка, Кобзаря і Світоча Тараса Григоровича Шевченка.
Немає у світі поета, який стільки важив би в житті народу, як Шевченко.
Він народився на українській землі, але у великій пошані людей усього світу знайшов своє безсмертя.
Т. Шевченко – не тільки поет і художник, а й мудрий пророк. Він залишив нам високі прагнення, священні шляхи сумління і мужності та уроки майбутнього. Його слово єднає нас. Його поезія – це музика народної душі.
Скільки вже років минуло, але Тарасові слова – живуть в душах і, що Україна Є і Була! Віра і Воля – Незалежність і Процвітання, в серцях Українців – Завжди буде жити у віках!
Отакий був і є для нас, українців, наш Тарас Шевченко.
Мова – запорука iснування народу. Однією з найважливіших ознак української ідентичності є саме мова. Поки є українська мова – є окрема українська нація. В складі якої, звісно, завжди залишається місце і для представників інших етносів, що поділяють загальноукраїнські прагнення та цінності. Цих цінностей багато. Це і демократія, і повага до інших, і ненависть до імперій та будь-якого пригнічення людиною людини. А ще це українська мова, повага до якої і знання якої – той самий маркер, що відокремлює нас (незалежно від етнічного походження) від сусідів, які – знов-таки сторіччями! – намагалися розмити українську ідентичність, поглинути її, зробити українців частиною інших національних проектів.
Українська мова варта того, щоб її захищати. І її треба захищати. З іншою не буде нас. Не буде України.
Захищаючи рiдну мову, ти захищаєш свiй народ, його гiднiсть, його право на iснування, право на майбутнє. Не ухиляйся вiд цiєї боротьби… Це наш iсторичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому свiтi.
Наша бібліотека також долучилась до відзначення цього свята. У коледжі представлена тематична виставка „Мова – душа народу”. На виставці репрезентовано підручники, навчальні посібники, довідники, словники тощо.
День Героїв Небесної Сотні – це жалобний день, але він не про смерть, він якраз про героїчну боротьбу, про самопожертву, про готовність українського суспільства захищати державну незалежність України.
Вже дев’ять років минуло відтоді, як у Києві на Майдані, на вулицях Грушевського та Інститутській загинули за честь, волю, гідність і за рідну Батьківщину більше сотні невинних українців. Історично склалося так, що на шляху до своєї незалежності український народ завжди приносив у жертву найкращих синів і дочок, серед яких зокрема й Герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли відважно та рішуче тієї трагічної зими 2014-го стати до боротьби зі злочинною владою, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.
Подвиг Небесної сотні став символом громадянської відваги і сили духу українського народу, а імена полеглих патріотів, які тоді вийшли на Майдан, прагнучи кращого майбутнього для України, назавжди закарбувалися глибоким шрамом у наших серцях.
Зараз вся країна як ніколи відчуває, що було на серці у наших героїв. І якби складно нам не було, ми впораємось!
16 лютого українці вдруге в історії відзначають День єднання.
Ідея свята – показати світу єдність українського народу на тлі військової агресії.
День єднання оголошено для «посилення консолідації» українців, зміцненню їхньої «стійкості» на тлі зростання загроз, пропагандистського та морально-психологічного тиску на суспільну свідомість.
Ми різні, різного віку, різної статі, з різних міст, регіонів, різних професій, різних талантів, різних знань, мов, релігій. Але об’єднує нас єдине бажання: жити в мирі, щасливо,однією родиною, разом з дітьми, батьками. І на все це ми маємо повне право. Бо ми в себе вдома, ми в Україні. І ніхто наш дім не буде любити так, як ми любимо. І ніхто, тільки ми разом, зможемо наш дім захистити.
Непохитна віра в перемогу – об’єднувальний фактор для українців. У нелегкий для держави час українці зібралися у велику спільноту, зорганізувалися в громади, асоціації й, об’єднавшись в єдине ціле, роблять спільну справу, наближаючи перемогу.
Єднаймося, УКРАЇНЦІ!!! В єдності наша сила!
Через те, що свято відносно нове, у нього немає багаторічних традицій, зате воно встигло обрости важливими сенсами.
Зараз у цей день українці демонструють всьому світу, що ми сильні, єдині, вітають один одного з Днем єднання.
Тож і наш коледж доєднався до заходів: 16 лютого студенти та викладачі підняли український прапор та заспівали Гімн – головне, що ми знову об’єдналися у спільному прагненні проявити свою громадянську позицію та любов до України.
МИ СИЛЬНІ, НЕПЕРЕМОЖНІ І ЄДИНІ!!!!
6 лютого з нагоди відзначення 86-річниці від дня народження Олександра Антоновича Захаренка, видатного педагога-новатора, засновника авторської школи в с.Сахнівка, в бібліотеці педагогічного фахового коледжу відбувся відкритий виховний захід, присвячений пам’яті великого добротворця.
Організаторами заходу були: викладач педагогіки – Березівська Т.С., та бібліотекар – Полякова М.В.
Березівська Т.С. розповіла про життєвий і творчий шлях О.Захаренка. Розкрила «таємниці» подвижництва педагога, керівника, людини. Доповнила розповідь цікавими відеоматеріалами та презентацією.
Полякова М.В., ознайомила присутніх з історією с.Сахнівка, появою першої школи і розвитком освіти в селі. Провела літературний огляд книжкової виставки «Мудрець і вчитель Сахнівки», яка була оформлена в читальному залі до 86-річчя О.А. Захаренка.
Доповнила розповідь про педагогічні ідеї, розбудову школи, втілення дитячих мрій Олександра Захаренка – студентка 31 групи Москальченко Руслана.
На захід були запрошені студенти всіх третіх курсів. Майбутнім вчителям було цікаво більше дізнатися про відомого педагога, мудрого керівника, нашого земляка – Олександра Захаренка.
В січні Україна відзначає сумну дату, яка на завжди увійшла в українську історію як день пам᾽яті Героїв Крут.
29 січня 1918 року, на залізничній станції Крути малочисельні загони військ УНР стримали багатотисячну більшовицьку орду.
Саме там було дано шанс українській державності, там почались перші визвольні змагання. Протягом п᾽яти годин патріоти-добровольці стримували натиск професійної більшовицької армії, але сили були нерівні. Бій під Крутами закінчився українсьою поразкою. В той день в нерівній боротьбі за незалежність України в 1918році полягло 300 юнаків.
Там гинули кращі сини нації, щоб українська незалежність стала реальною.
Після звільнення України від більшовицької армії 19 березня 1918року в Києві, на Аскольдовій могилі, відбулися похорони полеглих у бою під Крутами.
Саме під Крутами історія вписала в свої сторінки нову трагедію, але й нову перемогу духу. Крутянці довели, що боротьба за свободу й незалежність України ніколи не припиниться. Якою була б наша історія без них? Ми не знаємо… Але шаленство юних захисників надає нащадкам новий сенс життя і закликає до щоденного героїзму, щоденного бажання знаннями, серцем і душею будувати свою державу.
Звитяга під Крутами надихала і надихає нові покоління українських героїв.
27 січня – скорботна дата, у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. У цей день Україна разом зі всією світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв Голокосту ‒ однієї з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя.
Трагедія єврейського народу в роки Другої світової війни ‒ це скорботний урок для всього людства, застереження про небезпеку расизму, ненависті й нетерпимості, який завжди нагадуватиме про страшні наслідки одержимої ідеології, яку сповідували прихильники фашизму. Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, хто лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.
Для українців жахливим символом Голокосту став Бабин Яр — місце розстрілу понад 150 тисяч євреїв та представників різних національностей.
У День скорботи та пам’яті ми схиляємо голови перед тими, чиї житті забрали страшні події тих часів та згадуємо українців, які всіма способами намагалися їм допомогти, і нерідко платили за це своїм життям. Приєднуємося до загальної печалі й прагнемо співчувати болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Миру усім нам, наснаги та сил.
