Великдень – найбільше православне свято, яке символізує торжество віри, перемогу над гріхом та смертю, початок нового життя. Цей день має багаті традиції і символи.
З Великоднем пов’язана значна кількість народних повір’їв, прикмет і обрядів. Одна із таких традицій – це фарбування яєць.
Складно уявити світле свято Великодня без його головного символу – писанки. Звичай розмальовувати яйця різними химерними малюнками існує у багатьох країнах, але в Україні це мистецтво дістало широкого розмаїття технік й навіть стало частиною культурного коду нашої нації.
Найдавніші знайдені в Україні яйця були виготовлені з глини й датувались приблизно ХІІ – ХІІІ століттями. Ці перші писанки відшукали під час археологічних розкопок у Крилосі та у Жидачеві. Усередині артефактів були чарівні візерунки – змійкоподібні знаки та витиснуті образи рослин. Наші предки вірили, що у яйці є душа, тож клали у нього маленьку кульку-камінчик, яка її уособлювала.
Яйце – давній символ, який існував ще задовго до християнства. Якщо вірити міфам, то весь світ народився з яйця. Окрім того, яйце – це символ сонця, родючості та життя.
Історичні пісні відтворюють найголовнішу рису народних героїв – готовність іти на самопожертву заради громадянського добра. Національний епос є історичним свідченням зрілості нації, її здатності відчувати власне значення у всесвітній історії,тому кожна нація в добу свого становлення створювала героїчний епос. У найтяжчі для нашого народу часи пісня не сходила з уст людей. У піснях відбилися і жаль за загиблими у боротьбі за незалежність,і туга полонених за рідною землею,і радість перемог над поневолювачами… Багато чого ще можна перерахувати,адже тематика української народної творчості надзвичайно розмаїта. Саме в усній народній творчості лежать витоки українського героїчного епосу. До нього належать думи,історичні пісні,балади та билини,що виникли приблизно в середині 15 ст. в умовах розгортання боротьби проти татаро-турецьких,а потім і польсько-шляхетських загарбників. Хоча вони багато в чому схожі (особливо за змістом, тематикою, деякими елементами поетики та художнього вислову), все ж кожен з цих жанрів має і свої особливості. Наші предки створили таку кількість творів,якою не може похвалитися жодна інша нація. І в даний час пісня надзвичайно актуальна, вона піднімає бойовий дух, дає надію, та віру.
21 лютого в Україні і світі святкують Міжнародний день рідної мови. Рідна мова – це важливий носій цінностей, знань, які передаються від покоління до покоління. Саме тому так важливо пам’ятати своє коріння та вітати рідних та близьких людей з цим чудовим святом. Міжнародний день рідної мови – свято, яке було засноване ЮНЕСКО і вперше відсвятковане 2000 року. Головна його мета – показати важливість та підтримати самобутність кожної окремої мови світу. Адже недаремно кажуть, що без мови нація помирає, тому що в ній міститься культура і історія цілої держави. В ці важкі часи українцям як ніколи важливо підтримувати свою рідну мову словом, віршем, піснею.
Моя Мова – одна з наймелодійніших і наймилозвучніших мов у світі… Моя Рідна Мова – найбагатша в світі! У словнику моєї Мови налічується більше 200 тисяч слів! Не будьмо байдужими, давайте разом захищати найбільше наше багатство – нашу Рідну Українську Мову!
В читальному залі педагогічного коледжу оформлена святкова книжкова виставка «Бережімо, шануймо рідну мову,- цей невмирущий голос України» . Для читачів – розмаїття мовознавчих видань, словників, довідників, збірників, ряд публіцистичних статей у періодиці, які присвячені рідній мові. Увагу привертають підбірки поетичних творів, що утверджують рідну мову як творця духовного відродження української нації, а також велика підбірка афоризмів, крилатих висловів, віршів про мову.
Захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини…
20 лютого ми віддаємо шану й уклін світлій пам’яті Героїв Небесної Сотні, висловлюємо свою любов та повагу перед незламними синами і доньками України.
Революція Гідності стала переломним моментом у новітній історії нашої держави. Її події змінили всіх нас. Уже минуло вісім років, а спогади настільки яскраві, наче це було вчора. У День Героїв Небесної Сотні ми маємо віддати шану тим, хто пожертвував найціннішим заради нашого майбутнього.
Із метою вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні у бібліотеці коледжу для студентів, викладачів та всіх бажаючих організовано розгорнуту книжкову виставку «Герої непідвладні мороку забуття».
Метою було познайомити студентів з історичним і суспільним значенням Революції Гідності, короткими життєписами деяких героїв Небесної Сотні, розкрити суть подвигу Небесної Сотні, ушанувати героїзм українських захисників.
Подвиг героїв Небесної Сотні має визначне значення для нашої Батьківщини. Перш за все, вони віддали своє життя за те, щоб кожен наш новий день був сповнений свободи, надії та світла.
З нагоди відзначення 78-ї річниці Корсунь-Шевченківської битви, в бібліотеці коледжу для студентів, викладачів та всіх бажаючих організовано розгорнуту книжкову виставку «Палав під Корсунем вогонь». В науково-популярній, художній літературі та фотоматеріалах представлених на виставці висвітлюється хід Корсунь-Шевченківської операції та подвиги воїнів-визволителів.
Корсунь-Шевченківська наступальна операція (24 січня – 17 лютого 1944 року) – одна з найбільших та найважливіших битв минулої війни. Одна з блискучих операцій по визволенню Правобережної України від іноземних загарбників, яка завершилась повною ліквідацією німецько-фашистських військ.
Пам’ятаймо про тих, хто загинув в роки Другої світової війни, хто звеличив нашу землю, у боротьбі за правду, справедливість, свободу, цілісність та єдність нашої держави, про тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя.
В читальному залі педагогічного коледжу відбулася віртуальна книжкова виставка: «Народжений бути вчителем…» до 85-річчя від дня народження заслуженого вчителя України, академіка АПН України, директора Сахнівської школи О.А.Захаренка
22 січня – в Україні відзначають День Соборності та Свободи, що заснований з нагоди проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. «…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка», — лунало над київською Софіївською площею. Саме цей день — 22 січня 1919 року — для такої вікопомної події було вибрано не випадково, адже рівно за рік до того було ухвалено IV Універсал, яким проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки. День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель. Важкий шлях пройшла Україна, щоб здобути незалежність і соборність своїх кордонів. В цей день український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну українську державу.
Сьогодні Україна, як ніколи раніше, потребує єдності й соборності всього українського народу. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудувати економічно й духовно багату, вільну й демократичну Україну, якою пишатимуться нашінащадки.
В народі говорять: «Зима прийшла і празничків привела». Зимовий цикл свят є найбільш популярним в народі. Веселі зимові свята відмічають і дорослі, і діти. Вони супроводжуються пустощами, розвагами, жартами, піснями. У ці дні загадують бажання, замовляють подарунки, ворожать на майбутнє, водять Маланку, ставлять вертеп, співають колядки і щедрівки та ще багато дитячих та дорослих забав…
Починається зимовий цикл свят 4 грудня з Введення до храму Пресвятої Богородиці Діви Марії або Третьої Пречистої, «коли вводиться літо у зиму». Найбільш відомі та улюблені свята – Миколая, Новий рік, Різдво. Всі вони дуже багаті на традиції та свою символіку й атрибутику. А улюбленим зимовим святом молоді було свято Андрія. Хлопці і дівчата ворожили на своє майбутнє, бешкетували, а потім збиралися разом у вечорничній хаті, де відбувалися забави. 19 січня – Водохреща Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан або Водохреща. В день Хрещення віруючі бажають викупатися в ополонці — щоб вилікуватися від недуг.
Працівники бібліотеки підготували віртуальну книжкову виставку «Зимові свята». Багато цікавих книг представлені на нашій виставці. Вони познайомлять з історією та традиціями зимових свят, різдвяно-новорічною обрядовістю українців, колядками та щедрівками з різних регіонів України. А ще на нашій виставці можна знайти чарівні зимові історії у художніх творах, події в яких оповиті магією неймовірних свят, які з нетерпінням очікують і дорослі і діти, тому що це час для щастя, радості, веселощів і, звичайно, подарунків.
З настанням зимових свят у природі мовби розпочинається щось нове. Здається, вона починає писати неповторну зимову казку. І так мудро все те робить, що ми й не помічаємо, як звичайнісінькі буденні речі несподівано перетворюються на чарівні і небачені. Цебто – на свята.
21 грудня в читальній залі бібліотеки Корсунь-Шевченківського педагогічного фахового коледжу імені Т.Г.Шевченка відбулася презентація книги «Війна на Сході України: свідчення учасників». На підставі фондових джерел Заповідника в ній опубліковані свідчення 30 учасників російсько-української війни на Сході України – уродженців і жителів Корсунщини, які воювали в добровольчих батальйонах, у військових формуваннях Міністерства внутрішніх справ і Збройних сил України. Спогади були записані науковою співробітницею Заповідника Ларисою Іваненко, яка в 2015–2019 роках досліджувала тему участі корсунців у російсько-українській війні.
Серед упорядників книги була й літератор Світлана Дремлюк, яка співпрацює із Заповідником упродовж багатьох років. Розповідаючи про роботу над книгою і свої емоції, викликані вміщеними в ній спогадами, вона відзначила, що на противагу від спогадів про Другу світову війну, які майже завжди були пафосними, свідчення учасників російсько-української війни правдиві, об’єктивні й переконливі.
Щирим і цікавим для студентів і гостей був виступ Василя Отземка, учителя історії, громадянської освіти, захисту Вітчизни й правознавства Квітчанського ліцею. З вересня 2014 року по червень 2015 року він у складі територіального батальйону «Черкаси» захищав Україну на її східних рубежах. Затамувавши подих, студенти слухали його розповідь про життя і побут солдатів на війні, про людські цінності й гумор, який допомагав їм вижити в складних ситуаціях. Значних успіхів Василь Миколайович досягнув і в педагогічній діяльності. У 2021 році за версією Global Teacher Prize Ukraine він увійшов до топ-50 найкращих учителів нашої країни.
Емоційними, сповненими теплоти й безмежної любові до своїх рідних були виступи Тетяни Полякової, завідувачки музею історії Корсунь-Шевченківської битви, мами Олексія Полякова, учасника антитерористичної операції, командира відділення інженерно-саперного підрозділу 59-ї окремої мотопіхотної бригади, й Катерини Лоєнко, молодшої наукової співробітниці відділу охорони природи Заповідника, дружини Богдана Лоєнка, бійця 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».
Цінність презентованої книги в тому, що це – книга про людину на війні, про людяність і самопожертву, про любов до України і відданість своєму народу. Ми віримо, що наша країна буде сильною й незалежною європейською державою, бо в неї є такі сильні духом сини, як герої цієї книги. Зичимо всім нашим землякам – учасникам російсько-української війни та їхнім родинам здоров’я й миру.
Організаторка заходу Галина Давиденко, завідувачка науково-методичного відділу освітньої роботи Заповідника.
