Категорія: Бібліотека (Сторінка 8 з 12)

Книжкова виставка-реквієм

«Свіча пам’яті, свіча надії»

(до дня пам’яті жертв Голодоморів)

Щороку, в останню суботу листопада, вся Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками – жертвами Голодомору.

У XX сторіччі українці пережили три голодомори: 1921 – 1923, 1932 – 1933 і голод 1946 – 1947років. Утім, серед найтрагічніших сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932 – 1933років. За різними даними, у 1932 – 1933 роках від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей.

Вшановуючи день пам’яті жертв Голодомору бібліотека педагогічного коледжу підготувала книжкову виставку-реквієм «Історії розірване намисто».

Напередодні дня пам’яті, ми згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид українського народу, вчинений комуністичним режимом. Сьогодні голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців, і сучасне покоління.

Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. І наш святий обов’язок закарбувати в серцях пам’ять про наших братів та сестер, зробити все можливе, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду.

Хай пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Бажаємо, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб ніколи у наших дітей не бачити голодних очей, щоб дитинство їх було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою та процвітаючою. 

Бібліотека

Шановні читачі,  бібліотеці педагогічного коледжу були подаровані книги автором Віктором Жадько – із села Іваньки на Черкащині.

Він надзвичайно   творчий письменник, науковець, публіцист, єдиний в Україні некрополезнавець. Кого зацікавить це видання ласкаво просим до читального залу бібліотеки.

Нові надходження

 До бібліотеки коледжу надійшли підручники

для 4 класу Нової української школи

  1. Савчук А.С. Українська мова та читання для 4 класу ЗЗСО ч.2 – Тернопіль: Підручники і посібники, 2021.- 160с. (2 шт)
  1. Кравцова Н.М. Українська мова та читання для 4 класу ЗЗСО ч.1 – Тернопіль: Підручники та посібники, 2021 – 144с. (2 шт)
  2. Козак М.В. Математика для 4 класу ЗЗСО ч.2 – Тернопіль: Підручники та посібники, 2021. – 96с. (2шт)
  3. Козак М.В. Математика для 4 класу ЗЗСО ч.2 – Тернопіль: Підручники та посібники, 2021. – 112с. (2шт)
  4. Гісь О.М. Математика для 4 класу ЗЗСО, ч.2 – Харків: «Ранок», 2021 – 224с. (1шт)
  5. Гісь О.М. Математика для 4 класу ЗЗСО, ч.1 – Харків: «Ранок», 2021 – 224с. (1шт)
  6. Волощенко О.В. Я досліджую світ для 4 класу ЗЗСО ч.2 – Київ: Світич, 2021. – 144с. (4шт)

Віртуальна книжкова виставка

«Бережімо, шануймо рідну мову, – цей невмирущий голос України»

               (до дня української писемності та мови)                

Мова — це велике національне надбання, коштовний скарб із могуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об’єднаних в єдине ціле — народ.

Любити, шанувати і плекати рідну мову — святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. Щороку 9 листопада Україна відзначає чудове свято — День української писемності і мови.

Бібліотечний захід

Я маю право жити на землі

Творити, дихати, учитись

Примножувати багатства всі її,

 своєю Україною гордитись…

До Міжнародного дня ненасильства в читальному залі відбувся бібліотечний захід «Скажи насильству Ні!».

Метою проведення заходу було з’ясувати суть поняття насильства, розвинути знання про відповідальність за свої дії та вчинки, сформувати не байдуже відношення до проблем жорстокості та насильства, надати інформацію про те, як можна захистити себе, свою гідність і права.

Участь у заході взяли студенти 33, 31, 11 груп. Студентами були створені та представлені відео-ролики, презентації, фото, картинки, де вони широко розкрили тему насильства, розповідали як запобігти насильству, не стати його жертвою, як уникнути ситуацій, які можуть призвести до насильства. Студенти розглядали приклади таких ситуацій та аналізували їх.

Книжкова виставка

До Дня українського козацтва та Дня захисника України, що відзначається в Україні 14 жовтня, працівниками  бібліотеки коледжу  представлена  книжкова виставка « Тії слави козацької повік не забудем», присвячена найбільш яскравим постатям Війська Запорізького та історії виникнення козацтва в Україні.  Про те, хто такі запорожці, про державну діяльність українських вояків, їх  героїчну  звитягу,  походи,  про життя  та побут козаків на Січі, про славні  звичаї, традиції та легенди  можна дізнатися зі сторінок  історичної,  художньої та довідкової  літератури. Читачі можуть ознайомитися з книгами, які дозволять зануритись   у неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби.

Не випадково, свято українського козацтва співпадає з Днем захисника України. На книжкових полицях  виставки   експонуються  матеріали про подвиги воїнів-захисників, які   і сьогодні продовжують героїчні сторінки нашої історії, захищаючи  кордони від ворогів.  

80-ті роковини трагедії Бабиного Яру

29 вересня – 80-ті роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 року).  Ця трагічна дата є символом “Голокосту від куль” і символом нацистської політики знищення людей в Україні.

Пам’ятний день

Пам’ятний день – 22 травня 1861 року  відбулось  перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні  шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі –    «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.                                                                                        

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», – згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.                                                                                     

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

« Старіші записи Новіші записи »