Вечір 5 грудня у гуртожитку N°1 був казковим та незвичайним. У гості до студентів прийшов Святий Миколай зі своїми помічниками, подарувавши глядачам відчуття передріздвяного дива та хороший настрій.
Також напередодні свята було проведено конкурс на кращу кімнату. Цього ж вечора переможці отримали солодкі призи від Святого Миколая, як нагороди за старанне прибирання, винахідливість та уміння створювати затишок. Найкращими були 26, 31, 42, 42-а, 47, 48 та 61 кімнати.
Такі ж смаколики отримали артисти-учасники вечора, які радували мешканців гуртожитку грою на гітарі, співом, розважали веселими сценками та різноманітними конкурсами.
Врешті, студенти подякували Миколаю за гостинці та попросили для рідної України переможного миру, радості й добра.
Сьогоднішня дата – День Збройних Сил України – важлива і навіть головна у календарі всіх українців, бо без захисників і захисниць не було б і нашої країни. Не було б нас.
Із почуттям глибокої шани коледжна родина спрямовує слова щирої вдячності військовим і тепло своїх сердець.
Згадуємо і завжди зберігатимемо пам’ять про наших студентів та випускників Юрія Купрєєва, Сергія Гондюка, Петра Марочканича, Руслана Пархоменка, Олександра Малюка, які, увійшовши в доросле життя, ціною власних життів відстоювали незалежність України. Вони – наша гордість. На їхньому прикладі героїзму будуть вчитися прийдешні покоління студентів. Пишаємося і дякуємо!
Всім Воїнам, які нині стоять на захисті України, зичимо миру після перемоги над ворогом, лицарського здоров’я та Божої опіки!
Колоритно, яскраво і творчо студенти нашого коледжу відтворили одну із найцікавіших давніх українських традицій – Андріївські вечорниці.
Організувала народне дійство викладачка Бутченко Валентина Василівна разом зі своїми талановитими вихованцями.
Історія свята оживала на сцені у старовинних обрядах, дзвінкоголосих піснях та жвавих іграх. Усі присутні були не лише спостерігачами, а й активними учасниками вечорниць: поринали в неймовірну атмосферу свята, долучались до конкурсів і забав, пригощалися смачною калитою та, звісно, дякували Захисникам України, які відстоюють не лише нашу рідну землю, а й нашу культуру й історію – найдорожчу національну спадщину.
Колоритно, яскраво і творчо студенти нашого коледжу відтворили одну із найцікавіших давніх українських традицій – Андріївські вечорниці.
Організувала народне дійство викладачка Бутченко Валентина Василівна разом зі своїми талановитими вихованцями.
Історія свята оживала на сцені у старовинних обрядах, дзвінкоголосих піснях та жвавих іграх. Усі присутні були не лише спостерігачами, а й активними учасниками вечорниць: поринали в неймовірну атмосферу свята, долучались до конкурсів і забав, пригощалися смачною калитою та, звісно, дякували Захисникам України, які відстоюють не лише нашу рідну землю, а й нашу культуру й історію – найдорожчу національну спадщину.
Нещодавно у коледжі відбувся цикл творчих заходів, присвячених Григорію Дем’яновичу Зленку – нашому талановитому випускнику, видатному письменнику, бібліографу і краєзнавцю-україністу.
Дев’ять років тому, в 2015-му, митець тихо пішов у засвіти. Та надихає і сповнює радістю те, що пам’ять про нього – жива, а нині його ім’я звучить із новою потужною силою.
Зберігають найтепліші спогади про свого колегу і в Одеській національній науковій бібліотеці, де Григорій Зленко працював упродовж аж чотирьох десятиліть: з вересня 1972-го по 2012 рік очолював редакційно-видавничий відділ. За ці роки на базі відділу було відредаговано і вийшло друком понад тисячу бібліографічних посібників, чимало з яких визнано найкращими в Україні.
7 листопада, в день народження Григорія Зленка, одеські бібліотекарі запросили нас долучитися до презентації створеного ними наукового видання «Невтомний шукач скарбів духовних: книжки з автографами з колекції Г.Д. Зленка у фонді Одеської національної наукової бібліотеки». Ми радо прийняли це запрошення і доєдналися до події в онлайн-форматі.
Під час обговорення звучало багато зворушливих спогадів про митця. Корсунська освітянка Світлана Дремлюк, виступаючи на творчій зустрічі, зазначила: «Познайомившись із листами, які Григорій Зленко написав директорам педагогічного училища та його листи-відгуки на різні події, я зрозуміла суть цієї людини. Він залишив гарний слід по собі, тому що і серед одеської літературно-мистецької спільноти, і загалом серед українства, яке читає, він для нас усіх – зразок. Зразок відданості, великої любові та вдячності тому закладу, який дав йому перші знання. У своїх листах він називає поіменно всіх викладачів, про кожного пише, згадує колег, з якими працював у редакції… Та велика вдячність, яку ніс із собою Григорій Зленко, захоплює щирістю».
Як пригадує Людмила Семененко, директорка коледжу, Григорій Дем’янович був людиною винятково тактовною, високоінтелектуальною, інтелігентною і навдивовижу скромною. «Маючи значні здобутки в багатьох галузях, ніколи не хизувався своїми заслугами, – наголосила вона. – Вмів слухати, радити і бути вдячним. Щедро дарував свої чудові книги бібліотеці коледжу, музею історії закладу, а також нам, близьким і друзям, особисто».
Дякуємо творчому колективу Одеської національної наукової бібліотеки за збереження пам’яті на сторінках книги з нагоди 90-річчя митця та за ініціативу щодо заснування Конкурсу з літературного краєзнавства імені Григорія Зленка.
Пишаємося тим, що саме наш коледж став рідним і дав перші ґрунтовні знання непересічному письменнику, «літературному слідопиту», людині книги – Григорію Дем’яновичу Зленку.
Серед багатьох болючих сторінок історії українського народу тема голодоморів залишається однією з найскладніших та найдраматичніших.
Голод… Це страшне слово яке повертає нас у далекі роки, коли через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення.
Вшановуючи пам’ять загиблих, з метою формування патріотичного світогляду молоді до Дня пам’яті жертв Голодомору в читальному залі бібліотеки відбулась година пам’яті і скорботи «Голодомор – скорбота в серцях поколінь». Захід підготував викладач Лисенко С.В. та студенти 15 академічної групи Трофімцев В., Денис В., Копійка К., Новосьолова О., Єщенко А.
Учасники заходу вшанували пам’ять жертв голодоморів запаленням свічок та хвилиною мовчання. Стукіт метроному, як удар серця, відбивав кожну хвилину непрожитого життя, загубленого у страшних нелюдських муках.
Бібліотекар Полякова М.В. ознайомила всіх присутніх із книжковою виставкою, яка присвячена темі Голодомору.
Інформативне наповнення виставки містить видання книг, наукових збірників, в яких закарбовані спогади очевидців, свідчення у документах та дослідження істориків, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної катастрофи українського народу 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Крім документальних та публіцистичних матеріалів, на книжковій виставці представлені художні твори, присвячені темі голодоморів в Україні.
День студента зближує та об’єднує молодь, символізує юність, красу, романтику. Наші студенти – найкращі, найкрутіші, найрозумніші, найактивніші, яким все під силу!
У коледжі відбулася творчо-пісенна вечірка, під час якої студенти мандрували, зупиняючись в музично-яскравих 80-х, драйвових 90-х, креативних 2000-х, а також 2020-х роках, сповнених духу єднання, любові та патріотизму.
Цими днями у нашому коледжі відбулася тепла і зворушлива зустріч. Із презентацією своєї авторської книги «Чому тато не вдома?» до нас завітала випускниця нашого закладу, письменниця й психологиня Аліна Отземко.
Відбулася зустріч у читальному залі бібліотеки коледжу. Тут, серед книг і рукописів, панувала творча атмосфера, що спонукала до вдумливого слухання та щирого спілкування.
Як зазначила Аліна, книгу «Чому тато не вдома?» вона присвятила своєму чоловіку, нашому колезі-освітянину Василеві Отземку.
«На палітурці ви бачите шеврон «Тічер», – говорила авторка. – «Тічер» – це позивний мого чоловіка. До війни він працював учителем історії, був переможцем конкурсу «Вчитель року», фіналістом «Global Teacher Prize» і міг би стати кандидатом наук, якби не почалась повномасштабна війна. Війна, з якої він не повернувся…»
Оскільки Аліна разом із сином Юрком часто їздила до чоловіка у прифронтові міста й села, свій унікальний досвід вона описала на сторінках власної книги – першої у циклі книг про Юрка, адже наразі авторка пише наступну, що матиме назву «Чому тато загинув?».
Як психологиня жінка поділилася пізнавальною інформацією про різні методики подолання психологічних травм, зокрема про хібукі-терапію для дітей.
Так, відтепер «Чому тато не вдома» – на полиці нашої бібліотеки. Вдячні нашій гості за подаровану книгу та за увагу до гостро актуальних тем, які в нинішніх реаліях потребують активної суспільної дискусії та розуміння.
