Не так давно наша обласна газета «Нова доба» започаткувала колонку спілкування: «Яка новина вразила вас минулого тижня?». Чесно кажучи, враження більшості опитаних досить буденні, інколи й нецікаві. І ось в одному з останніх номерів молода жінка поділилася приємним враженням від кількох прочитаних книг сучасних авторів. Зізнаюсь, відчула в незнайомій людині друга по захопленнях. Саме тому й вирішила викласти враження від власного недавнього відкриття у світі Її Величності Книги. Здається, однодумців залишається не так і багато, але вважаю, що треба все ж поділитися і власними думками.

Йдеться про Бруно Шульца і його книгу «Цинамонові криниці та всі інші оповідання» в перекладі відомого українського письменника Юрія Андруховича.

Передусім – кілька слів про самого Бруно Шульца, людину надзвичайно талановиту й неординарну. Його називають письменником світової слави, був час, коли наприкінці минулого століття Польща і Австрія сперечались, якій країні він належить.

Бруно Шульц народився у містечку Дрогобичі (тоді – територія Польщі) 1892 року в єврейській родині. Навчався в міській гімназії, потім у Львівській політехніці та Віденській академії мистецтв, стажувався в Парижі й Варшаві. Повернувшись додому, працював учителем малювання в Дрогобицькій чоловічий гімназії (1924 – 1941 рр.), проте час від часу бував у Варшаві та Відні.

Його дебютом у літературі стала збірка оповідань «Цинамонові крамниці», яку можна вважати автобіографічною. Вона сенсаційно ввірвалась у коло кращих зразків літератури того часу. На Шульца звернули увагу, його скрізь вітали, про нього заговорили. Оповідання Бруно радо друкували на сторінках тогочасних часописів.

У 1937 році вийшла книга «Санаторій під Клепсидрою», яка теж мала великий успіх, але, на жаль, тоді  ж і завершився період творчих планів і надій Бруно Шульца.

У 1939 році розпочалася Друга світова війна. У Дрогобич увійшли радянські війська, хоч невдовзі залишили місто. Вже від приходу совєтських властей Шульц зазнає постійних утисків, згодом і арешту за використання в замовленій картині жовтих і блакитних фарб.

За німецької окупації він перебуває в єврейському гетто, а восени 1942 року гине від кулі есесівського офіцера. Гине просто так, потрапивши перед очі есесівцю на одній з доріжок міського парку. Бруно на той час було рівно 50 років..

Як уже було сказано вище, посмертна слава письменника й художника спричинилася до суперечки кількох країн за право називати його «своїм». ЮНЕСКО проголосила  1992 рік роком Бруно Шульца, тому його твори знову стали дуже популярними серед читачів. Писав він польською мовою, до перекладу на українську мову (найповнішого) Юрія Андруховича ще четверо українських перекладачів працювали над спадщиною письменника.

У чому ж виявляється неймовірний талант Бруно Шульца?

Насамперед, як мені здається, в цілковитий оригінальності стилю. Його проза легка й заворожуюча, проте  по-своєму «поглинаюча», надзвичайно багата метафорами, синонімікою й несподівано-фантастичними описами буденного. Вона проймає уяву й огортає тебе, змушує повертатись і перечитувати окремі рядки. У його оповіданнях немає діалогів, проте постійно відчуття присутності оповідача. Тому прозу Шульца називають міфічною або міфологічною. Він, до речі, й сам говорив про міфічність своїх розповідей, присвячених дитячим рокам.

Проте не слід розраховувати на «легке чтиво». Ці твори – не для розваг, скоріше для роздумів і відчуття. Мимоволі сам по собі проймаєшся заворожуючим плином розповіді Шульца і майже забуваєш про реальність.

…Ближче до огорожі трав’яний кожух підноситься випуклим горбом-пагорком – так, ніби сад повернувся вві сні на другий бік і його міцні селянські барки вдихають спокій землі. На цих запліччях саду неохайно, баб’яче буяння серпня розрослося глухими западинами велетнів-лопухів, розпаніло волохатим листяним шматтям, вибуялим язиччям м’ясистої зелені. («Цинамонові крамниці»)

Не дивно, що у деяких європейських країнах вчені-славісти навіть створили школи по дослідженню мови творів Бруно Шульца.

Він надзвичайно любив своє рідне містечко Дрогобич, описував його в своїх оповіданнях, називав колискою дитинства і юності. На жаль, могили Бруно Шульца в Дрогобичі немає: умови гетто не дали змоги рідним поховати його. На початку 2000-х років у міському музеї за клопотання й підтримки єврейської громади створено три меморіальні кімнати Шульца: в першій – розповідь про його життя і творчість, друга відтворює обстановку робочої кімнати майстра (за спогадами друзів), а третя містить малюнки і гравюри, фрагменти розпису стін синагоги – все, що збереглося від творчого доробку Шульца-художника. Існує припущення, що він, відчуваючи небезпеку під час перебування в гетто,  передав комусь із друзів свій доробок, проте доля  його повної спадщини невідома. На початку 90-х років, до речі без дозволу, частина розписів була вивезена до Ізраїлю, де експонується в одному з музеїв.

Ось таким він був, незвичайним і талановитим, Бруно Шульц, народжений в українському Дрогобичі, єврей за національністю, він належить людству, тим, хто цінує красне письменство й знаходить у читанні відраду для душі. Заслуговує на увагу ще й той факт, що творчий доробок письменника аж надто скромний, проте сила його таланту вражає.

Нам належить знати це ім’я, адже Бруно Шульц народився, жив і знайшов свій вічний спочинок в Україні.

Тестові завдання з Релігієзнавства

С.Рибченко “Тут сліди Тараса є …”

Методичний посібник. Історія України.

Додаток до наказу МОН України від 19.08.2016 №1009

Про навчальні плани і програми підготовки молодших спеціалістів у 20172018 н.р

Про особливості формування навчальних планів підготовки молодших спеціалістів на 2016-2017н.р.

Інструктивно-методичні матеріали по підготовці до нового навчального року

Новий державний стандарт початкової загальної освіти

Оновлення програм для базової загальної середньої освіти

Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів

Про типові навчальні плани для 10-11 класів ЗНЗ

Типи уроків за основною дидактичною метою

          Для успішного керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів вчитель повинен організувати та забезпечити:

• засвоєння теоретичних положень навчального матеріалу, що вивчається, через його сприймання, усвідомлення, осмислення, запам’ятовування та систематизацію;
• засвоєння способів дій та формування вмінь через виконання навчальних вправ спочатку під керівництвом вчителя, а потім – в ході самостійної роботи;
• застосування знань та вмінь у практичній діяльності в ході виконання комплексного завдання;
• систематизацію знань з метою узагальнюючого повторення та закріплення;
• контроль та корекцію навчальних досягнень учнів.

           Вчитель повинен організувати навчальний процес таким чином, щоб він відображав повний дидактичний цикл, в ході реалізації якого має бути досягнута мета, визначена вимогами навчальної програми. А кожен етап цього циклу, послідовно наближаючи досягнення кінцевої мети, має свою проміжну дидактичну мету, а саме: засвоєння нових знань, формування вмінь, застосування знань та вмінь, систематизацію знань, контроль знань та вмінь учнів.

            За класифікацією, за основною дидактичною метою, яка була запропонована відомим українським дидактиком В.О. Онищуком є такі уроки:

• урок засвоєння нових знань;
• урок засвоєння (формування) навичок та вмінь;
• урок застосування знань, вмінь та навичок;
• урок узагальнення та систематизації знань;
• урок контролю та корекції знань та вмінь;
• комбінований урок.

Структура уроків різних типів

         Кожен тип уроку передбачає досягнення певної дидактичної мети. А певна дидактична мета потребує виконання учнями відповідних навчальних завдань. Склад цих завдань, їх послідовність та зв’язок між ними утворюють відповідну структуру уроку. Тобто, кожному типу уроку відповідає тільки йому властива структура, до складу якої входять тільки їй притаманні структурні елементи.

Структура уроку засвоєння нових знань

1. Організаційні питання.
2. Повідомлення теми та мети уроку.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
4. Актуалізація опорних знань учнів.
5. Сприймання та первинне усвідомлення фактів, явищ, процесів, що вивчаються.
6. Осмислення суті, встановлення закономірностей, взаємозв’язків та відношень в об’єктах вивчення.
7. Запам’ятовування основних положень навчального матеріалу.
8. Зведення в систему нових знань, раціональне розміщення їх у певному порядку та логічній послідовності.
9. Підсумки уроку.
10. Повідомлення домашнього завдання.

Структура уроку засвоєння (формування) вмінь та навичок учнів

1. Організаційні питання.
2. Перевірка домашнього завдання.
3. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.
4. Актуалізація практичного досвіду учнів.
5. Виконання пояснювальних вправ. Демонстрація вчителем прийомів роботи.
6. Виконання учнем пробних коментованих вправ. Коментарі дає вчитель або інші учні.
7. Виконання учнями тренувальних вправ. Самостійна робота з консультацією вчителя.
8. Аналіз помилок учнів, рекомендації вчителя щодо їх виправлення.
9. Повідомлення домашнього завдання.

Структура уроку застосування знань та вмінь учнів

1. Організаційні питання.
2. Перевірка домашнього завдання.
3. Повідомлення теми та мети уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.
4. Повідомлення змісту завдання для самостійної роботи, інструктаж з його виконання.
5. Самостійна робота учнів. Виконання комплексного завдання з консультацією вчителя.
6. Аналіз помилок учнів, рекомендації до їх виправлення.
7. Самоконтроль учнями результатів роботи за схемою, наданою вчителем.
8. Підсумок уроку, збір робіт учнів.
9. Повідомлення домашнього завдання.

Структура уроків узагальнення та систематизації знань

1. Організаційні питання.
2. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми та мети уроку.
3. Повторення понять (способів дій) з розділу який підлягає систематизації.
4. Визначення ознак за якими будуть узагальнюватись поняття (способи дій).
5. Побудова системи узагальнених понять (способів дій) із застосуванням таблиць, схем, графіків, тощо за допомогою вчителя.
6. Засвоєння учнями системи узагальнених понять (способів дій).
7. Підсумки уроку.
8. Повідомлення домашнього завдання.

Структура уроку контролю та корекції знань і вмінь учнів  (контрольно-стимулююча перевірка)

1. Організаційні питання.
2. Мотивація навчальної діяльності учнів.
3. Повідомлення теми та мети уроку.
4. Повідомлення змісту завдання, інструктаж з його проведення.
5. Самостійна робота учнів з виконання комплексного контрольного завдання без консультації вчителя ( за варіантами або індивідуальним завданням).
6. Самоконтроль роботи учнями за схемою наданою вчителем.
7. Підсумки уроку, збір робіт.

Структура комбінованого уроку

        На уроці планується досягнення двох дидактичних цілей: формування вмінь учнів та контроль знань та вмінь учнів (контрольно-попереджувальна перевірка).

1. Організаційні питання.
2. Повідомлення теми та мети уроку, перевірка домашнього завдання.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
4. Демонстрація прийомів роботи вчителем. Виконання пояснювальних вправ.
5. Виконання тренувальних вправ учнями з консультацією вчителя.
6. Самостійна робота учнів. Виконання контрольних вправ.
7. Самоконтроль роботи учнями за схемою наданою вчителем.
8. Підсумки уроку, збір робіт учнів.
9. Повідомлення домашнього завдання.

Методичні поради практиканту

щодо проведення уроків

       Підготовка до проведення уроків починається з ознайомлення студента з навчально-методичним забезпеченням – підручниками, наочними посібниками, дидактичними матеріалами, засобами навчання класу, кабінету, майстерні в яких буде проходити педпрактика, а також вивчення програми навчальних предметів, з яких будуть проводитися уроки.

       Плануванню та проведенню уроків повинно передувати спостереження уроків, в тому класі, де буде працювати практикант, з метою вивчення особистості кожного учня та учнівського колективу в цілому. Допоможе практиканту  в цьому питанні й вивчення успішності учнів після ознайомлення з їх оцінками у класному журналі.

        Теми уроків, які буде давати практикант, визначить календарно-тематичний план вчителя, з яким доцільно ознайомитися студенту.

         Тобто, в ході підготовки до розробки уроків, студент має забезпечити себе інформацією з питань:

• програма за якою працює вчитель;
• тема навчальної дисципліни, яка підлягає вивченню згідно з планом вчителя;
• зміст навчального матеріалу з теми;
• кількість навчальних годин, відведених програмою та планом вчителя на вивчення теми;
• вимоги програми до рівня знань та вмінь учнів після засвоєння теми;
• рівень навчально-методичного оснащення навчального процесу в ході вивчення теми;
• уявлення про рівень підготовленості учнів до засвоєння теми.

         Наступним етапом підготовки до проведення уроку повинно стати планування навчального процесу, а саме:

• складання календарно-тематичного плану з теми, яка вивчається;
• розробка планів-конспектів уроків до цієї теми, які буде проводити практикант.

         Складання календарно-тематичного плану доцільно починати з дидактичного аналізу змісту навчального матеріалу теми та урахування вимог програми до рівня знань та вмінь учнів після вивчення теми.

В ході аналізу потрібно визначити:

• який теоретичний матеріал повинні засвоїти учні;
• які практичні вміння мають бути сформовані в учнів після вивчення теми?
• виконання яких завдань необхідно передбачити для формування вмінь учнів застосовувати здобуті знання та сформовані вміння на практиці?
• як контролювати навчальний процес?

         На якому етапі доцільно передбачити контрольно-попереджувальну перевірку, а на якому – контрольно-стимулюючу?

         На цьому етапі планування практикант визначається з вибором типів уроків та визначенням дидактичної мети кожної теми уроку.

         Наступним етапом підготовки має стати розробка планів конспектів визначених уроків. Перед цим не буде зайвим звернутися до розділу рекомендацій «Побудова структур уроків різних типів», та повторити, які основні структурні елементи забезпечують досягнення дидактичної мети уроку певного типу.

        Після визначення структурних елементів уроків, як основних так і допоміжних, практикант повинен продумати для кожного з них відповідні навчальні дії учнів – вид діяльності, зміст завдань, спосіб їх виконання, відповідні дидактичні матеріали, засоби навчання, тобто продумати методи та прийоми навчання, наочно-методичне забезпечення кожного етапу уроку. Вибір методів та засобів навчання повинен забезпечити досягнення проміжної дидактичної мети кожного етапу уроку,  що поступово приведе до досягнення мети всього уроку.

        Розроблений план-конспект уроку потрібно узгодити з вчителем-керівником, а потім ретельно підготуватися за ним до проведення уроку, щоб не читати з конспекту в ході уроку.

      Попереднє планування навчального процесу дасть можливість практиканту більш ефективно керувати навчально-пізнавальною діяльністю учнів на уроці і буде активно сприяти досягненню визначення цілей уроку.

     Після самостійного проведення уроку в ході співбесіди з вчителем-керівником практикант, насамперед, повинен зробити самоаналіз уроку і самостійно визначитися з оцінкою реалізації запланованих цілей уроку. Потім уважно вислухати думку, зауваження та рекомендації керівника і врахувати їх при проведенні наступних уроків.