Date: 26 Червня, 2020

Випуск 2020

41 академгрупа

Вітання керівника 42 академгрупи

Березівської Тетяни Сергіївни

Дорогі мої випускники! Сьогодні ви здали останній державний кваліфікаційний екзамен. Скоро ви отримаєте дипломи молодшого спеціаліста.  Це один із перших  найважливіших документів вашого вже дорослого життя. Він, наче путівка у самостійний світ, де набуті в коледжі знання все частіше ставатимуть у нагоді та відкриватимуть перед вами нові можливості і перспективи професійного росту.  Не зупиняйтеся на досягнутому! Бажаю, щоб отриманий диплом став не просто документом про фахову освіту, а ключиком, що відчинятиме будь-які двері на шляху до вашої професійної мети!

Закінчення коледжу – це,  водночас, радісна та сумна подія, бо мені шкода розлучатися із такими чудовими студентами.  Ви прийшли до нас зовсім маленькими, несамостійними дітьми, а стали дорослими, творчо мислячими людьми, які прагнуть  пізнавати незвідане, ставити перед собою досяжну мету і добиватися свого. Намагайтесь гідно нести статус випускника Корсунь-Шевченківського педагогічного фахового коледжу ім. Т.Г.Шевченка, прославляючи рідну alma mater славетними вчинками та корисними справами. Зичу вам творчого натхнення, наполегливості та успіхів у всіх добрих починаннях, здійснення усіх ваших мрій і життєвих планів. Нехай ваші молоді серця наповняться святковим настроєм і радістю вступу на ниву дорослого життя.

Щасливої долі у світі обраної вами професії!  Творчих злетів, подальшого  розвитку вашого інтелекту! Реалізуйте свої знання на практиці.

 Ви – наша інтелектуальна еліта, духовне поле нашої нації. Ви – люди високої культури і творчої наснаги. Будьте креативними особистостями, щоб ваші знання були витребуваними. Будьте патріотами нашого рівного краю, а ми будемо пишатися вами, нашими випускниками!

Нехай час, що був проведений разом з нами, назавжди залишиться у ваших серцях, а ті знання, що ви здобули у нашому навчальному закладі, стануть вам у пригоді та сприятимуть у виборі життєвого та професійного шляху, і допоможуть у досягненні  задуманого.

На згадку про наше з вами спільне життя в коледжі прийміть мій подарунок, який завжди нагадуватиме вам хвилини спілкування з викладачами та адміністрацією навчального закладу та найкращі роки вашої юності.

Слова подяки і привітання від батьків студентів 42-ї академічної групи

Учительська доля… Її обирають, вона обирає…  Обирає  тих, хто любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, переймається їхніми успіхами і невдачами. Свого часу я обрала собі важку професію вчителя: вчити і любити чужих дітей. Бачить Бог, які сліди залишає вона в наших серцях. Світ дитини – то непрочитана книга, яку не дочитаєш ніколи: вона бездонне море. Сьогодні я нітрохи  не жалію, що мої доньки теж вибрали долю педагога. Саме цього літа, важкого і прекрасного, одна з них закінчує навчання і стає другом, порадником, підтримкою і опорою десяткам дітей, різних, непередбачуваних і неперевершених.

Ніщо не триває вічно, ось і підійшли до кінця роки навчання в коледжі. Вони пролетіли непомітно і для вас, і для ваших батьків. Не тільки чужі діти ростуть швидко, але і власні.

Здається, що тільки вчора ми відводили вас в перший клас з букетом квітів, і ось уже восени ви будете зустрічати своїх перших учнів. Ви стали педагогами.

Сьогодні ми, батьки, звертаємося до Вас наші любі діти, до Вас шановні викладачі, до Вас працівники коледжу.

Дорогі наші діти, ми хочемо, щоб вам світило тихе і лагідне сонечко на ниві храму науки, щоб у всіх вас було здоров’я і радість, мудрість і добро сіяти «вічне, розумне, добре». І нехай сходять ваші зернятка паростками любові, добра і милосердя. Всі ви – молоді і повні сили, а тому разом здолаєте всі біди і негаразди сучасного часу, станете хорошими вчителями, до вас горнутимуться дорослі і малі діти. І так буде: цього бажають усі батьки і родина.

Особливу подяку висловлюємо курсовому керівнику нашої групи – Березівській Тетяні Сергіївні. Про таких, як вона, говорять «учитель від Бога». Кожен її урок чи захід неповторний, оригінальний, цікавий. До кожного має індивідуальний підхід, немає забутих, не задіяних. До дитячого серця  має особливий «ключик» – чи то інтонація, чи то погляд, чи то похвала, чи зауваження, чи жарт. Ця справжня бджілка на освітянській ниві,  не тільки талановитий учитель, але й чуйна людина, мудра і делікатна, гнучка і дипломатична, поступлива і безкорисна. Основна її риса – відданість праці.

Шановні педагоги! Спасибі вам за велику і світлу науку, яку ви подарували нашим дітям. Спасибі за все хороше, що ви залишили у серцях найдорожчих нам людей, наших синів і доньок. І нехай дає вам Бог здоров’я, сили, мудрості і любові на довгі-довгі роки вашого життя.

Студентське навчання очима випускників 42 академічної групи

Випускникам 42 групи було поставлено кілька питань, які стосуються навчання та враження від навчального процесу в Корсунь-Шевченківському педагогічному фаховому коледжі ім. Т.Г.Шевченка.

Які відчуття наповнюють Вас, коли ви розумієте, що студентське навчання вже позаду?

 Кодак Лілія:

Студентські роки – це найкращий період у житті кожної людини. Адже це чи не єдині “безтурботні” моменти людського життя, коли можна мріяти і здійснювати мрії, робити божевільні вчинки, знаходити нових друзів і навіть кохання… Це перший крок у доросле життя, це життя у гуртожитках, це багатогранність вмінь та інтересів. Студентство – це суцільні веселощі, нові знайомства, відсутність сну та присутність невимушеного позитиву, і як би не діставали пари, кожен із студентів погоджується, що це того варте. Зі студентським життям завжди пов’язані історії різних жанрів, та всі вони, за великим рахунком, зводяться до комедійного. І не тому, що студенти такі несерйозні, а просто “статус” зобов’язує. Самі студенти говорять про своє життя, не приховуючи усмішки, згадують цікаві історії, творять нові і не збираються зупинятися на досягнутому. Це нова історія, яка залишає вагомий слід у житті і надовго закарбовується в пам’яті. Інколи студентів вважають “божевільними” і не завжди розуміють їхні вчинки, але, як на мене, саме це і є справжнє життя, адже студенти живуть “на повну”, по-справжньому веселяться, отримують від життя все, не бояться відступити від банальних правил і спробувати щось нове. А саме у цьому і полягає справжній смак життя, тому студентство смакує його у всіх аспектах… Які почуття наповнюють нас, студентів, коли ми розуміємо, що студентське життя в коледжі вже позаду? Почуття смутку, бо вже не повернути час назад… Шкода…Але життя продовжується…Попереду нова сходинка, нові випробування…

 Тараненко Юлія:

 Краще не думати, що студентське життя вже закінчилося. Адже не даремно кажуть, що студентські роки – найкращі. Приходить відчуття смутку… Після закінчення школи нам кажуть, що починається доросле, самостійне життя, але насправді воно почнеться тільки зараз, після випуску з коледжу. Розумієш, як відповідально маєш ставитися до роботи, яку вже не прогуляєш, як іноді це можна було зробити з парами. Від нас буде залежати заробіток у родині, а також і праця інших людей – колег. Хочу висловити щиру вдячність за материнську турботу керівнику нашої академічної групи Березівській Тетяні Сергіївні, всім викладачам за ті знання, які ми одержали за 4 роки навчання.

 Скрипничук Ілля:

 Все було ідеально. Навіть ті труднощі, з якими я зустрічався, були саме такі, що, допомогли мені стати тим ким я є. Всьому цьому я завдячую  викладачам, які навчали нас, вкладаючи в наші голови знання, виховували нас в дусі любові та поваги до батьків, рідної землі та держави. З першого і до четвертого курсу не змінив би нічого, не через відсутність недоліків, а вони завжди будуть, а через величезну особисту цінність цих років… А ще хочу побажати кожному окремому студенту і одночасно всім разом стати творцями своєї унікальної історії.  Хотів би звернутися до всіх студентів, які випускаються в цьому році і процитувати слова Іоана Павла ІІ який сказав: «Йдучи, залишайте двері відчиненими», а для студентів, які ще навчаються, слова тієї ж людини «Якщо б я знав що стану Папою я б вчився набагато краще». Вдумайтесь всі в смисл цих слів…

Галба Наташа:

 Чесно кажучи ще повністю не усвідомлюю факт того, що майже отримала звання «молодшого спеціаліста» і сподіваюся у майбутньому здобути повну вищу освіту і навіть ще другу вищу, тому навчальний процес триває… Проте, навіює сум приближення моменту розтавання з групою… Це дійсно хороші люди – цікаві, самодостатні та ще з багатьма іншими характеристиками – переважно вони останні чотири роки формували мене, а я їх… люблю всіх-всіх, проте ми вже історія…

Кравець Вікторія:

 Дивлячись і відчуваючи велику кількість позитивів, негативів не помічаєш. Хоча проблема мабуть одна: якщо ти підеш навчатися заочно,  то треба  знайти роботу, довести, що ті роки навчання в коледжі не пройшли даремно, і ти можеш порекомендувати себе на ринку праці, і не на базарі, а в школі, адже на сьогодні це надзвичайно важко…

Косменюк Аліна:

 Звичайно, по закінченні коледжу перед нами постають вже дорослі питання: А що ж робити далі? Чи йти до університету, чи починати працювати? Якщо працювати, то куди податися? На кожне з цих питань усі знаходять власні відповіді. У мене відповідь одна: продовжити навчання в вищому навчальному закладі ІІІ-IV рівнів акредитації. Вважаю, що здобувши вищу освіту, я буду справжнім педагогом, який зможе розбудувати Нову українську школу.

Ви би хотіли повернутися на перший курс та щось змінити (якщо так, – то що)?

 Пащенко Тетяна:

 Що-що, а от на перший курс хотілося б повернутися, бо, як на мене, він був найкращим: все нове залишає яскраві враження. Змінити щось в коледжі – хіба що забезпечити його найновішим оснащенням: мультимедійну дошку – в кожну аудиторію, ноутбук або планшет – на кожного студента окремо, комплекс оргтехніки – кожному викладачеві.

 Кива Олег:

Вступити знову на перший курс? Я б із задоволенням. Ще 4 роки прослухати лекції, відвідати  практичні та лабораторні заняття у досвідчених викладачів, повчитися в них уміння спілкуватися, вести цікаві заняття, організовувати дозвілля… Це ж так цікаво! Змінювати не хотів би нічого. Хочу подякувати всім викладачам, адміністрації та співробітникам колежду за науково організоване навчання протягом всіх 4-х років!

 Кодак Лілія:

Чи хотіли б ми знову повернутися на І курс та щось змінити?

Однозначної відповіді немає. Повернутися лише для того, щоб знову пережити ті приємні моменти свого ще безтурботного життя, побути іще з друзями, послухати іще настанови дорогого курсового керівника – хотілось би. З чистого аркуша починати абсолютно все – не хотіла б. За великим рахунком, я частково  шкодую за прожитими роками. Звичайно, як і у кожного, є моменти, які хотілося б просто прожити по- іншому. Швидше за все поміняти свої дії. Але таких моментів зовсім небагато. На даний момент мене можна назвати щасливою людиною, а це говорить про те, що більшість в житті робилося правильно. Були і помилки, але вони вчили жити. Я можу відверто сказати, що і не хотілося б повертатися на І курс, бо по переду нове, іще незвідане життя…Робота, самостійність, нові знайомства…Хоча у приємних спогадах завжди залишиться Корсунь-Шевченківський педагогічний коледж, наші викладачі, наставники, вихователі та усі працівники закладу, бо чотири роки це було наше спільне  з Вами життя.

Вітання керівника 43 академгрупи

Шановні читачі!

 Пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку

«Конституція України – основа розвитку законодавства».

 Конституція – основний закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набрала чинності з дня її прийняття. На згадку про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується як державне свято.